Abstract
Раптовий перехід до дистанційного викладання поставив багатьох викладачів, а також студентів перед різними проблемами: від відсутності доступу до Інтернету до пошуку належних інструментів для онлайн-викладання й навчання. На відміну від багатьох навчальних закладів світу, більшість українських університетів не мали досвіду дистанційної освіти; тому на викладачів чекав складний період адаптації. Дослідники відзначали складність його впровадження через недостатність ресурсів і фінансування, недосконалість методів і прийомів навчання, відсутність доступного та зручного програмного забезпечення. Дослідження показують, що перехід від традиційної очної освіти до освіти дистанційної відбувався значно швидше в країнах із потужною цифровою інфраструктурою. Однак країна з недостатньою інфраструктурою та низьким рівнем покриття Інтернетом, недостатньо розробленим освітнім контентом, неадекватним стратегічним плануванням, недостатньою інституційною підтримкою та неадекватною підготовкою викладачів не отримує
повного обсягу дистанційної освіти з появою пандемії COVID-19. Метою наукової розвідки є дослідження сучасних інструментів для підтримки сталого освітнього процесу в дистанційному або змішаному режимі та їхніх ключових функцій. У статті розглядається досвід дистанційної освіти в різних країнах світу (Болгарія, Йорданія, Індонезія), йдеться про платформи та інструменти, які застосовуються для викладання та навчання. Зазначається, що віртуальні платформи допомагають подолати фізичну дистанцію між учасниками навчального процесу та дозволяють підтримувати комунікацію як з окремим студентом, так і з великими академічними групами за допомогою відеоконференцій, миттєвих повідомлень, аудіодзвінків, віртуальних кімнат тощо з будь-якого пристрою та з будь-якого місця. Представлено фундаментальні властивості найпоширеніших із них (Google Classroom, Moodle, Zoom, Canvas Instructure, EasyClass, Blackboard, Digital Class, Hypersay, Edmode, BrainPop, Kahoot!, Animoto, Storybird, eduClipper, Thinglink, Projeqt і Socrative), описано можливості їх подальшого застосування у вітчизняній освіті.
Publisher
Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University
Reference7 articles.
1. Ненько Ю., Іващенко О. Дистанційне оцінювання здобувачів вищої освіти в умовах пандемії COVID-19. Освіта. Інноватика. Практика. Суми, 2023. No11(1). С. 22–27. https://doi.org/10.31110/2616-650X- vol11i1-004
2. Ткаченко Л., Хмельницька О. Особливості впровадження дистанційного навчання в освітній процес закладу вищої освіти. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. Запоріжжя: КПУ, 2021. Вип. 75. Т. 3. С. 91–97. https://doi.org/10.32840/1992-5786.2021.75- 3.18
3. Almahasees Z., Mohsen K., Omer M. Faculty’s and Students’ Perceptions of Online Learning During COVID-19. Frontiers in Education, 2021. V. 6. https://doi.org/10.3389/feduc.2021.638470
4. Al-Samiri R. A. English language teaching in Saudi Arabia in response to the COVID-19 pandemic: challenges and positive outcomes. Arab World English Journal. Special Issue on Covid 19 Challenges, 2021. V.1. P.147–159. https://doi.org/10.24093/awej/covid.11
5. HaqienD., RahmanA.A. Pemanfaatan Zoom Meeting untuk Proses Pembelajaran pada Masa Pandemi Covid-19. Susunan Artikel Pendidikan, 2020. V. 5(1).