Семантика звуку в поетичному оригіналі й перекладі

Abstract

Вступ. У статті викладені окремі аспекти дослідження звукового інструментування поезії як системи звукообразів, що належить до синсемантичного образного рівня віршового твору, з огляду на психолінгвістичні експериментальні дослідження, спрямовані на з’ясування семантики та символіки звуку в повсякденному та художньому мовленні, що сприяють повнішій інтерпретації та належному доперекладному аналізові поетичного твору з метою досягнення його адекватного перекладу та якісного аналізу отриманого результату. Методи. Серед основних застосованих методів – структурний та системний аналіз поетичного твору та його перекладу, що включають семантичний, стилістичний, ритміко-інтонаційний, логіко-синтаксичний та інші види аналізу; описовий, пояснювальний та компілятивний із елементами семантико-стилістичного аналізу; зіставний метод для висвітлення актуалізації звукообразів у поетиці зіставлюваних мовокультур; контекстологічний аналіз для дослідження актуалізації звукообразної семантики в межах різних контекстів, а також такий метод психолінгвістичного аналізу як факторний аналіз (метод головних компонент) для визначення особливостей семантики тексту поетичного першотвору й тексту перекладу. Результати. У роботі описано функціональні можливості звукообразів у поетичному творі, релевантні для його інтерпретації, доперекладного аналізу та перекладу; показано механізми функціонування звукообразів, в основі яких лежить звукова символіка, алітерація, звукова імітація, звукові повтори та загалом звукова семантика, чинність якої підтверджена відповідними психолінгвістичними дослідженнями різних років ученими різних країн; виявлено способи перекладу звукообразів поетичних творів з англійської мови на українську та навпаки, а також запропоновано до введення в науковий обіг поняття контекстної звукової семантики, за яким стоїть явище, що є одним із індикаторів повноцінного перекладу. У статті розглянуто низку малоопрацьованих донині питань, що стосуються перекладацького відтворення семантизації звуків, досліджені релевантні для перекладу основні функції звуку, а також деяких інших формотворчих образних компонентів поетичного твору, з огляду на їх малодосліджені аспекти. Звукове інструментування вірша визначено як поєднання евфонічних засобів організації поетичного мовлення, які можуть набувати відповідних значень безпосередньо в поетичному дискурсі та належати до образів-домінант твору. Висновки. До домінантних образів поетичного твору можуть належати звукові образні компоненти вірша, які вимагають під час перекладу функціонального підходу. Задля досягнення адекватного перекладу, під час доперекладного аналізу важливо з’ясувати, яку семантичну чи експресивну функцію та в який спосіб виконує звуковий образ та чи входить він до образів-домінант поетичного твору, щоб відтворювати його з урахуванням значимості в образній ієрархії твору та його образної семантики в конкретному творі й у відповідній мовокультурі, виявленої внаслідок застосування належних методів та результатів психолінгвістичних експериментів.