Життєстійкість як фактор соціально-психологічної адаптації особистості

Abstract

У статті представлено результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження впливу життєстійкості на соціально-психологічну адаптацію особистості. Було виявлено, що життєстійкість є ключовим чинником, який значно впливає на здатність людини адаптуватися до стресових ситуацій, ефективно справлятися з труднощами та зберігати психічне здоров'я. Метою дослідження є визначення особливостей впливу життєстійкості на успішність соціально-психологічної адаптації рятувальників-пожежних першого року служби. Наукова новизна. Визначено рівень життєстійкості рятувальників-пожежних та виявлено, що працівники з високим рівнем життєстійкості мають значно вищі показники адаптаційних можливостей за такими шкалами, як нервово-психічна стійкість, комунікативні здібності, моральна нормативність та особистісний адаптаційний потенціал. Значущі відмінності між показниками досліджуваних першої та другої груп виявлено за параметрами адаптації, інтернальності, «самоприйняття, емоційного комфорту та прагнення до домінування. Результати дослідження підтверджують важливість життєстійкості як ключового чинника, що позитивно впливає на нервово-психічну стійкість, моральну нормативність та особистісний адаптаційний потенціал рятувальників-пожежних. Висновки. Підвищення рівня життєстійкості сприяє покращенню адаптаційних можливосте особистості, що є важливим для ефективного виконання професійних обов'язків у складних та стресових умовах. Отримані дані також підкреслюють необхідність впровадження програм розвитку життєстійкості, які включають тренінги з управління стресом, підвищення самооцінки, розвитку лідерських якостей та емоційної компетентності. Подальші дослідження у цій галузі можуть сприяти розробці ефективних програм підтримки та розвитку життєстійкості, що є надзвичайно важливим для забезпечення благополуччя та успішної адаптації індивідів у сучасному світі.