Моральний дистрес та втома від співчуття у медпрацівнків в умовах тривалого травматичного стресу

Abstract

Мета дослідження полягає у теоретико-емпіричному морального дистресу, втоми від співчуття та супутніх станів у медичних сестер в умовах військових дій в Україні. У дослідженні взяли участь 42 медичні сестри, віком від 24 до 69 років (41,05±11,25), які працюють в стаціонарі та у відділенні екстреної невідкладної медичної допомоги, які проходили підвищення кваліфікації у Волинському медичному інституті. Для досягнення мети у дослідженні було використано такі методи: теоретичні (аналіз проблеми на основі вивчення наукової літератури та узагальнення отриманої наукової інформації); емпіричні: комплекс психометричних методик, а саме, шкала якості професійного життя «Professional Quality of Life» (Stamm, 2010), шкала ставлення родини «Family Attitude Scale» (Kavanagh et al. 1997), опитувальник для діагностики морального дистресу у медпрацівників «Moral distress questionnaire for nurses» (Sporrong, Höglund & Arnetz, 2006), шкала реакції на тривалий травматичний стрес «Continuous Traumatic Stress Response scale» (Goral et al. 2021). Результати регресійного аналізу свідчать про те що емоційна експресивність, реакція на тривалий травматичний стрес та моральний дистрес пов’язані з показниками втоми від співчуття. Сукупно вони є значущим предиктором втоми від співчуття. Водночас єдиним незалежним значущим предиктором втоми від співчуття є реакція на тривалий травматичний стрес. Перспективами подальших досліджень є вивчення протективних факторів втоми від співчуття у медичних працівників, а також розробка психологічних інтервенцій для запобігання втоми від співчуття і супутніх негативних станів. Ключові слова: моральний дистрес, втома від співчуття, тривалий травматичний стрес, медичні сестри.