Комунікативна толерантність психолога як основа реабілітації дітей та підлітків з посттравматичними стресовими розладами (З досвіду психокорекційної допомоги дітям-свідкам подій на окупованих територіях Східних регіонів України у 2022 р.)

Abstract

В статті розглядаються питання комунікативної толерантності при проведенні психологами «Тренінгу релаксації» з дітьми, якіопинились у стані ПТСР (посттравматичного стресового розладу) і потребували нагальної допомоги. Зазначено, що людьми найважче сприймаються саме техногенні катастрофи та катастрофи, що виникають через провину конкретних осіб. Тому у наведеному випадку існувало багато чинників, які посилювали травматичне ураження: очікування обіцяного миру та надмірна фрустрація в результаті того, що звірства чинили люди часто однієї національності та мовної приналежності, насильницька смерть рідних чи близьких «на очах», парадоксальність і невідповідність очікувань та, відповідно, відсутність відповідних психологічних захистів, які зменшили б ступінь ураження, побачена загальна картина війни з частинами людських тіл, тощо). Описано, що тренінгу навчались шкільні психологи, у школи яких були інтегровані діти-переселенці. Шкільні психологи оволодівали новими навичками толерантності, які описані у сучасних дослідженнях Г.В. Католик, І.О. Корнієнко, Г.В. Тихобаєвої, Н. Мілорадової, Ю. Біннебезеля, З. Форнелли [6; 7; 8; 11]. Зазначено, що комунікативна толера́нтність ототожнює в собі якості не лише складного феномену терпимості, але й стійкості до іншості, що у роботі з дітьми є вкрай необхідним. Ключові слова: комунікативна толерантність психолога, посттравматичний стресовий розлад, Тренінг релаксації, рефлексії.