Каролінзька політика стосовно білих сербів наприкінці VIII та в IX столітті

Abstract

У статті представлено результати дослідження слов’янської політики Карла Великого і його нащадків у басейні Середньої Ельби. Визначено її цілі, запропоновано періодизацію. Розглянуто дипломатичні та військові заходи Каролінгів стосовно розташованих тут князівств білих сербів. Проаналізовано міжнародне тло епізодів франко-білосербської співпраці та конфронтації у 789–899 рр., розкрито їхні передумови й наслідки, уточнено перебіг. Простежено еволюцію Каролінзької політики від військового союзу з верховними князями Білої Сербії (789–805 рр.) до безпосередньої взаємодії з очільниками окремих кланів і створення укріпленого пограниччя на р. Заале (806–840 рр.), а відтак – його адміністративної централізації та часткового делегування стосунків з білими сербами місцевим маркгерцогам (841–858 рр.) Показано, що до 858 р. політична еліта Білої Сербії, за винятком далеминців, виявляла тенденцію до продовження співпраці з Каролінгами, яка знаходила вираження у військовій та логістичній підтримці їхніх походів, а франко-білосербські війни мали епізодичний, іноді локальний характер. Виявлено часткову кореляцію між кризами у взаєминах і неврожайними роками, а також транзитним проходженням Каролінзьких армій крізь Ельбо-Заальське межиріччя. Окремі конфлікти пов’язано з переформатуванням Сербського лімесу та міжусобним протистоянням у Франкській імперії. З’ясовано політичні обставини перемоги у середовищі білих сербів антифранкської орієнтації. Встановлено, що ця зміна відбулася у 858 р., поставила під загрозу безпеку Сербської марки й Тюрингії, супроводжувалася кооперацією білих сербів з далеминцями та чехами і в подальшому призвела до тимчасового входження Білої Сербії до складу Великої Моравії. Охарактеризовано реакцію Каролінгів, яка спершу полягала у спробі поступової інкорпорації слов’янських земель Ельбо-Заальського межиріччя до складу Сербської марки, однак, після невдачі цієї стратегії у 880-х – на початку 890-х рр. на тлі протистояння з Великою Моравією, обмежилася поверненням до більш давньої моделі дружніх стосунків з білими сербами.