ОCОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ ПРИ ХВОРОБІ АЛЬЦГЕЙМЕРА

Abstract

У статті розкрито, проаналізовано та теоретично обґрунтовано особливості мовлення та способи вияву мовленнєвих порушень у людей із хворобою Альцгеймера. Подано огляд існуючих нейрофізіологічних висновків про порушення мовлення у пацієнтів із хворобою Альцгеймера і представлена спроба їх класифікацій з позицій психолінгвістики як науки про мовленнєву діяльність індивіда з точки зору психіки та лінгвістики. Виявлено, що початкова стадія хвороби Альцгеймера характеризується такими порушеннями мовлення як аграматизм та апраксія, що є початковими проявами афазії. З психологічної точки зору при апраксії людина із хворобою Альцгеймера намагається правильно підібрати необхідне слово, усвідомлюючи власну неспроможність відразу дібрати відповідне слово, хворий сповільнює темп і наповнює свій мовленнєвий потік побічними словами та звуками, з метою уникнення пауз. Надалі у хворого розвивається аномія – неможливість словесно закодувати добре відомий предмет, пацієнт знає, що це, але не може підібрати назву, на подальших стадіях протікання хвороби розвивається «чиста аномія» - порушення семантичних уявлень про предмет. У фінальних стадіях хвороби Альцгеймера розвивається мутизм: хворий відмовляється від вербального спілкування при відсутності органічних вражень мовленнєвого апарату.