РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЯК СУПЕРЕЧЛИВИЙ ШЛЯХ ЇЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ У ГЛОБАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ

Abstract

У статті розкрито основні теоретичні аспекти регіоналізації світової економіки як суперечливого шляху її трансформації у глобальну, а також обґрунтовано необхідність переходу до поліцентричної організації системи світового господарства у XXI столітті. Розкрито діалектику взаємовідносин регіоналізації та глобалізації як єдності суперечностей та висвітлено різні трактування їхніх взаємовідносин. Регіоналізація, або процес утворення регіонального інтеграційного об’єднання кількома національними державами, розглядається як форма глобалізації, оскільки остання об’єднує всі держави світу, а регіоналізація – певну їх частину. Разом із тим регіоналізація суперечить глобалізації, оскільки створює нові кордони та обмеження на рух товарів, послуг, грошово-капітальних ресурсів та робочої сили. Узагальнено регіоналізація, ліквідуючи бар’єри на шляху формування відкритого світового ринку, виступає у ролі двигуна глобалізації і є проявом глобалізації як загальносвітового процесу. До моменту утворення регіональної держави замість групи національних держав регіоналізація веде до деглобалізації, до посилення єдності на локальному (регіональному) рівні та до послаблення єдності на глобальному рівні. Однак із утворенням регіональної держави відбувається фактична ліквідація регіонального об’єднання як сукупності національних держав і посилення глобальної єдності. Обґрунтовано, що процеси регіоналізації сприяють формуванню блоків національних держав і тим самим – формуванню багатополярної глобальної економіки. Доведено, що замість ідеї формування однополюсного світу та відповідного йому світового уряду сьогодні на часі актуалізувати ідею створення ситуативного органу регулювання глобальної економіки у складі представників усіх світових полюсів, сформованих національними державами за рівності їхніх політичних прав щодо прийняття глобальних рішень на основі консенсусу.