Abstract
Концепт травми, що перетворилася з предмету медичної турботи на гасло світової культури та центральну інстанцію сучасної теорії та критики, став головним гуманітарним афектом нашого часу. Існуючі роботи з генеалогії та історії травми, що зосереджені на важливих питаннях і протиріччях у її вивченні як події культури, не торкаються фронтирів досліджень, що представлені у ряді проектів, пропонуючих нові концептуальні виміри для осмислення травми та пам'яті. Проблемою даної роботи є простеження основних рубежів інтелектуальної історії травми, що виходила б за межі традиції, в рамках якої виникла її домінуюча модель. Ціллю статті є дослідження дебатів навколо змісту цього терміна в їхньому історичному та культурному контексті, що перевизначають не лише значення, а й онтологічний сенс понять травми та пам'яті. Перша частина статті присвячена опису домінуючої сьогодні парадигмі осмислення травми та її головних тез, а також полеміки, що розгорнулася пізніше у її відношенні.
Publisher
Publishing House Young Scientist
Reference42 articles.
1. Klein K.L. On the Emergence of Memory in Historical Discourse. Representations. 2000. Vol. 69. P. 127–150.
2. Фрейд З., Брейер Й. Исследования истерии: Фрейд З. Собр. соч.: В 26 т. Санкт-Петербург, 2005. Т. 1. 480 с.
3. Фрейд З. Человек по имени Моисей и монотеистическая религия. Москва, 2009. 167 с.
4. Adorno T. Cultural Critcism and Society. Prisms / T. Adorno., S. Weber. Cambridge, 1981. P. 17–34.
5. Adorno T. Commitment. Aesthetics and Politics / T. Adorno, W. Benjamin, E. Bloch, B. Brecht, G. Lukacs, F. Jameson. London, 1980. P. 177–195.