Глютонічні найменування в текстах сучасної української жіночої прози

Abstract

Наукову працю присвячено аналізові глютонічних найменувань, що являють собою яскравий набір лінгвістичних засобів сучасної української жіночої прози, за допомогою яких висвітлено реалії сучасного життя (буденні кулінарні, господарські справи, сімейні святкування, застілля, урочисті події і т. ін., пов’язані в різний спосіб із глютонією). Актуальність дисертаційної праці є незаперечною, адже одним із яскравих джерел, що репрезентує багатство глютонічних найменувань, є письменницька практика, яка являє собою потужний ресурс оновлення глютонічного корпусу української мови. Глютонічні назви, якими послуговуються авторки в художніх текстах, ще не були об’єктом комплексного дослідження в українському мовознавстві. Аналіз відповідних назв на текстовому рівні зумовлює різноаспектне осмислення структурно- семантичних і функційно-стилістичних параметрів номінації, визначення їхніх лінгвокультурних, національних особливостей не лише крізь призму загальномовної, але й художньої картини світу, уможливлює виявлення закодованої інформації про певні глютонічні реалії за рахунок мовних засобів (глютонем-слів, глютонем-словосполучень). Тексти сучасної української жіночої прози засвідчують стрімкий розвиток крос-культурних зв’язків, глобалізації, значний вплив міжкультурної комунікації, спонукають до дослідження національних й іншокультурних номінацій, установлення шляхів поповнення й оновлення лексичного складу, окреслення лінгвокультурної специфіки іншомовних та власне українських номем через усебічне студіювання глютонічного корпусу. Окрім того, актуалізація різних напрямків у вивченні глютонічних найменувань активізує перспективи наукових розвідок, серед яких – необхідність осмислення вже наявного теоретичного й практичного доробку, віднайдення загальної методологічної концепції глютонії. Мета дисертаційної праці – дослідження структурно-семантичної репрезентації, функційно-стилістичного потенціалу та ціннісних смислів глютонічного корпусу в сучасній українській жіночій прозі. Джерельною базою дослідження слугували тексти сучасної української жіночої прози (від 2000-х років і до сьогодні), із-поміж яких опрацьовано 50 літературних зразків (повний перелік творів подано у списку використаних джерел). Загалом картотека фактичного матеріалу нараховує близько 2800 лінгвістичних одиниць, які були вилучені методом суцільної вибірки. Наукова новизна запропонованої праці полягає в тому, що це перше ґрунтовне системне дослідження глютонічного корпусу текстів сучасної української жіночої прози, здійснене крізь призму репрезентації значущих лінгвістичних одиниць глютонії – глютонічних найменувань. Уперше виявлено й описано типологічно-генетичні ознаки глютонем у межах українського лінгвокогнітивного простору; уперше окреслено структурно-семантичні й функційно-стилістичні параметри глютонічних назв, поглиблено лінгвістичні знання про систему номем загалом і глютонічного корпусу художньої прози зокрема. Запропоновано власну структурно-семантичну класифікацію художніх глютонем, висвітлено лінгвокультурні особливості глютонічних найменувань за рахунок комплексного аналізу культурного коду, етнічної специфіки, ціннісних пріоритетів і норм певного народу. До наукового обігу введено нові поняття, здатні розширити й поглибити подальші розробки теорії глютонії. Теоретичне значення здійсненого дослідження полягає у вагомому внеску в сучасну лінгвістику загалом та етнолінгвістику, когнітивну лінгвістику, лінгвокультурологію зокрема; у репрезентації загальних тенденцій розвитку сфери глютонії; у виробленні термінологічного апарату; у типологізації глютонічних найменувань за структурними, семантичними, генетичними, функційними, лінгвокультурними ознаками; у представленні структурно-семантичної класифікаційної системи глютонічного корпусу текстів сучасної української жіночої прози, функцій глютонем, реалізованих у конкретних ситуативних фрагментах художнього тексту. Практичне значення. Дібраний фактичний матеріал та основні положення дисертації можуть бути використані в лекційних і практичних курсах сучасної української літературної мови – у розділах «Лексикологія», «Стилістика української мови», у межах дисциплін «Загальне мовознавство», «Порівняльне мовознавство», «Лінгвокультурологія», «Когнітивна лінгвістика», «Народознавство», «Культурологія», «Етнолінгвістика», спецкурсах і спецсемінарах із соціолінгвістики, лінгвокогнітивної культурології, кулінарної лінгвістики в закладах вищої освіти; під час написання курсових, кваліфікаційних робіт, навчальних посібників, підручників. Отримані результати сприятимуть розбудові лексикографічної практики, зокрема є придатними до використання під час укладання термінологічних, тлумачних словників, тезаурусів із глютонічної лексики, кулінарних гідів, путівників, кулінарних книг і т. ін. Вступ дисертації містить відомості про новизну, актуальність, мету, завдання, практичне та теоретичне значення роботи, про апробацію результатів і методологію дослідження. Перший розділ окреслює теоретичні засади дослідження явища глютонії, принципи класифікації глютонічних найменувань. Другий розділ висвітлює структурно-семантичну репрезентацію та ціннісні смисли глютонічного корпусу в сучасній українській жіночій прозі, зокрема структурно-семантичні параметри глютонем-наїдків і глютонем- напоїв. У третьому розділі акцентовано на стилістичному потенціалі художніх глютонем, описано індивідуально-авторські модифікації глютонічних найменувань, їхнє функційне навантаження. Здійснене дослідження дало змогу зробити такі висновки. 1. Глютонія з позиції сучасного потрактування є окремим типом лінгвістичного феномену, який за допомогою особливих лінгвістичних знаків репрезентує харчові реалії. Відповідні мовні знаки містять інформацію про побут, звичаї, традиції етноспільноти, відображають сприйняття людиною смаків, характеристик продуктів, ілюструють ті чи ті відомості про розвиток мовної системи. У науковій царині глютонія має вузьке і широке потрактування. Дискусійні аспекти аналізованого поняття унеможливлюють синонімічну взаємозаміну основних термінів «кулінарія», «глютонія», «гастрономія», які різні за своєю суттю. Установлено, що «гастрономія» – це наука, яка вивчає зв’язок між культурою та їжею, «кулінарія» – окремий різновид діяльності, приготування їжі, під час якого застосовують спеціальні пристрої та дотримуються певних правил, прописаних у рецептах, «глютонія» – сукупність глютонічних назв, або глютонічних найменувань, що являють собою глютонічний корпус певної мови, або глютонію. 2. Основні одиниці глютонії – глютонеми, глютонічні найменування / назви, які вирізняються структурними, семантичними, функційними параметрами. Термін «глютонічна назва», або «глютонічне найменування», являє собою слово або словосполучення, що репрезентує окрему реалію ядерного глютонічного корпусу (на зразок страви або напою), є результатом пізнавально-номінативної діяльності тієї чи тієї етноспільноти. Синонімічним до попередніх лексем вважаємо й термін «номема», або «глютонема». 3. Семантика як іншокультурних, так і власне українських глютонем розкривається за рахунок унікального значення, закріпленого за кожною назвою: глютонічні найменування маніфестують духовну спадщину нації, її цінності, ментальність, звичаї, традиції, норми окремого народу, які знаходять своє відображення у знаковій системі мови. Структурно-семантична диференціація глютонем засвідчує багатство лексико-семантичних груп: 1) глютонеми-наїдки; 2) глютонеми-напої. На основі тих чи тих критеріїв (беручи до уваги спільні й диференційні ознаки) основні тематичні групи поділено на підгрупи. Так, глютонеми-наїдки класифіковано на: а) найменування першорядних страв; б) найменування другорядних страв; в) найменування третьорядних страв. Глютонеми-напої містять такі підгрупи: а) найменування нехмільних напоїв; б) найменування хмільних напоїв. Глютонічний корпус сучасної української жіночої прози представлений однокомпонентними й багатокомпонентними назвами з різними прикметниковими й іменниковими поширювачами, здатними впливати на первинне значення номем (увиразнювати їх, актуалізують ті чи ті харчові, смакові, лінгвокультурні характеристики). 4. Глютонічні назви мають різний склад та етимологічне походження, засвідчують глютонічні практики окремої лінгвоспільноти. Глобалізація та міжкультурна комунікація зумовлює взаємообмін глютонічними лексемами, сприяє розширенню або звуженню їхнього значення. Основним джерелом поповнення глютонічного корпусу загалом і лексичного складу мови зокрема є глютонеми-слова і глютонеми-словосполучення праслов’янського походження. На сучасному етапі розбудови теорії глютонії доволі продуктивні й запозичені номеми, походження яких важко встановити внаслідок довготривалого стирання меж між культурними реаліями певних країн. Побутування різних номем спричиняє багатогранну взаємодію у сфері глютонії: активні міжкультурні зв’язки реалізують процес поповнення й примноження лексичного корпусу різних мов. 5. І запозичені, і власне українські найменування демонструють прикметні особливості регіональних глютонічних практик, національні риси того чи того етносу. Глютонеми-наїдки та глютонеми-напої місять лінгвокультурну інформацію, яка окреслює домінантні характеристики суспільства, відображає досвід певної епохи, групи людей, нації. 6. Увиразнення художньої оповіді відбувається за рахунок цікавих індивідуально-авторських глютонічних назв (перифрастичних словосполучень і образних найменувань, які в конкретних текстових ситуаціях набувають нових відтінків і значень). У творах глютонеми-слова і глютонем-словосполучення виконують низку функцій, які взаємодоповнюють одна одну: 1) номінативно-експресивну; 2) контактовстановлювану; 3) пізнавальну; 4) акумулятивно-культуротвірну; 5) парольну; 6) етнічно-колоритну.