Цінності, оцінки й емоції в обгрунтуванні прийняття рішень

Abstract

Прийняття рішень є одним з головних структурних компонентів соціальної взаємодії. Коли висувається вимога обґрунтувати відповідне рішення, звичайною відповіддю на цю вимогу є побудова аргументів. Вони встановлюють переваги між альтернативними діями. Така аргументація спирається на переваги між цінностями. Переваги між цінностями, у свою чергу, встановлюються їх оцінюванням, приписуванням ступенів важливості цінностей для прийняття рішень. У такий спосіб оцінені цінності входять у процес обґрунтування прийняття рішень. Успішність обґрунтування прийнятого рішення залежить, значною мірою, від передавання оціненої цінності особі, якій адресоване таке обґрунтування. Коли прийняття рішень є емоційним, цінності отримують ступені важливості через емоційне оцінювання. І сприйняття обґрунтування прийнятого рішення також може бути емоційним. Емоційна реакція на нього є оцінною реакцією. Вона і показує, чи є передавання цінності є успішним,  чи прийнята цінність і, зрештою, приймається чи ні запропоноване обґрунтування рішення. Питання полягає в тому, як виникають емоційні оцінки, що визначають переваги між цінностями. Пропонується вважати емоційну оцінку  результатом інтуїтивного виводу – емоційної оцінної індукції. Здійснення виводу є наслідком сприйняття вираження емоції, реакцію на емоційне вираження оцінного ставлення до цінності. Емоційні інтуїтивні виводи є правдоподібними виводами. Їхні висновки потенційно скасовуються. Зазвичай причинами скасування висновку аргументу, що підтримує рішення, є суперечливість чи неповнота інформації. До цих причин додається динаміка емоційних станів. Передані й прийняті цінності призводять до виникнення колективної інтенційності – однієї з базових умов соціальної взаємодії. Поза всім іншим, вона виникає через низку виводів, якими певною мірою «керують» емоції.