Обмеження визнання інформації активом в бухгалтерському обліку

Abstract

Наявність інформації та ефективне управління нею надає значні переваги та підвищує конкурентоспроможність підприємств. Ефективне використання інформації дозволяє організації працювати швидше та результативніше, із нижчим рівнем ризику, в результаті чого продукція та послуги мають вищу якість та нижчу собівартість, покращену конкурентну позицію та більшу прибутковість інвестицій. Інформація отримує цінність не лише від технічного та програмного забезпечення інформаційних технологій, які надають змогу зберігати її та проводити структурування і аналіз, але також містить внутрішню цінність, яка практично не враховується за традиційними підходами до обліку. Метою статті є дослідження можливості визнання інформації активом за загальноприйнятими принципами обліку із урахуванням її специфічних характеристик. Основними методами дослідження були загальнонаукові підходи до визначення сутності, методи дедукції та індукції, порівняння, узагальнення. Визначено зміст фінансової інформації, яка використовується для складання фінансової звітності та її роль у загальному масиві інформації підприємства. Розглянуто нормативне регулювання визнання активів. Концептуальна основа фінансової звітності визначає певні характеристики, які забезпечують визнання активу, включаючи наявність минулих подій, прав, потенціалу отримання майбутніх економічних вигід і контроль. Підприємство може визначити витрати на створення інформації, має право на інформацію, проте недостатньо її контролює, тому існує невизначеність щодо суми або часу будь-яких надходжень вигід, які в кінцевому підсумку будуть результатом використання інформації як активу. МСБО 38 «Нематеріальні активи» потребує ідентифікації та відокремленості окремих об’єктів нематеріальних активів, що фактично можна здійснити. Водночас, нематеріальний актив слід визнавати, якщо існує ймовірність того, що очікувані майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, будуть надходити до суб’єкта господарювання, а вартість активу можна достовірно оцінити. Підприємство може оцінити інформацію за історичною собівартістю, як вимагає МСБО 38 «Нематеріальні активи», проте вона фактично прихована у заробітній платі працівників ІТ-підрозділу та бухгалтерії й відображається як адміністративні витрати. Інформація не в повній мірі відповідає вимогам Концептуальної основи фінансової звітності та стандартів бухгалтерського обліку, як інші активи, вона має деякі унікальні властивості, які слід враховувати, щоб мати можливість визначити її вартість, та здійснити визнання інформації як активу в бухгалтерському обліку. Тому виникає необхідність перегляду окремих стандартів бухгалтерського обліку для забезпечення дотримання умов її визнання як внутрішньо генерованого нематеріального активу.