Abstract
Акцентовано, що в умовах асиметричності інформації послуги фінансових консультантів стають зручним, об’єктивним інструментом для вирішення численних фінансових завдань. Визначено, що фінансово-інвестиційний консалтинг є інноваційною соціальною технологією, яка являє собою систему практичних знань у галузі фінансів та інвестицій, а також способів вирішення завдань з управління фінансовою поведінкою людей для досягненнями окреслених фінансових цілей. Запропоновано послідовність вибору фінансового консультанта, яка складається з восьми етапів: визначення власних фінансових цілей та потреб; вибір типу фінансового консультанта; перевірка рівня кваліфікації фінансового консультанта; вивчення досвіду та репутації фінансового консультанта; ознайомлення зі структурою оплати послуг фінансового консультанта; налагодження відкритих та довірчих відносин з фінансовим консультантом; укладання контракту з фінансовим консультантом та оцінювання результативності намічених фінансових цілей. Зазначено, що розвиток вітчизняного інституту незалежних фінансових консультантів потребує державної підтримки, яка полягатиме у впорядкуванні на законодавчому рівні термінології консалтингу, як виду професійної діяльності; стимулюванні впровадження в закладах вищої освіти освітніх програм підготовки персональних фінансових консультантів, а також у введенні обов’язкової сертифікації діяльності фінансових консультантів для підвищення рівня кваліфікації консультантів та забезпечення високої якості послуг консалтингу. Зроблено висновок, що активне користування послугами фінансових консультантів забезпечить подвійний ефект: з одного боку, фінансовий консалтинг сприятиме ефективному використанню персональних фінансів, формуванню та раціональному використанню заощаджень населення, зростанню їх добробуту; з іншого боку, з’являється можливість створення додаткових грошових потоків за рахунок залучення грошових активів населення, трансформація їх в інвестиційні ресурси для розвитку економіки країни, що також позитивно відобразиться на фінансовому благополуччі громадян.
Publisher
Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian College of Higher Education
Reference21 articles.
1. Walras, L. (1896). Elements of Theoretical Economics or Тhe Theory of Social Wealth. D. A. Walker & J. van Daal (Trans. and ed.). Cambridge: Cambridge University Press. URL: http://digamo.free.fr/walras96.pdf.
2. Marshall, A. (1890). Principles of Economics. London: Palgrave macmillan. URL: http://digamo.free.fr/marshall90.pdf.
3. Hicks, J. R. (1939). Value and Capital: an inquiry into some fundamental principles of economic theory. Oxford: Clarendon Press. URL: http://digamo.free.fr/hicks39.pdf.
4. Stiglitz, J. (2002). Information and the change in the paradigm in economics. The American Economic Review. Vol. 92, 3, 466-468.
5. URL: https://edisciplinas.usp.br/pluginfile.php/17485/mod_resource/content/1/CHY%20-%20Stiglitz%20-%20Aula%205.pdf.