Оцінка фосфатного стану орних та перелогових ґрунтів різного ґенезису за показниками фосфат-буферності

Abstract

У статті висвітлено результати експериментального оцінювання фосфатного стану ґрунтів різного ґенезису та використання за показниками фосфат-буферних властивостей ґрунту та виявлення характеру впливу заліза на поведінку фосфат-іонів. Об’єктами дослідження були дерново-підзолисті ґрунти супіщані та легкосуглинкові (Sod-podzolic sandy loam and loamy soils) різного зволоження та використання Волинської області України. Застосовано методи польових, лабораторно-модельних і лабораторно-аналітичних досліджень. Польові методи полягали у морфологічному описі досліджуваних ґрунтів; лабораторно-модельні дослідження були спрямовані на вивчення поведінки фосфатів в умовах оптимального та надмірного зволоження; лабораторно-аналітичні методи застосовували для визначення в зразках ґрунту показників фосфат-буферності та вмісту фосфатів. Визначено, що в ґрунтах, у яких протікають відновні процеси, спостерігається погіршення фосфатного режиму, що підтверджується показниками фосфат-буферності. Встановлено, що внесення добрив та меліорантів відіграє значну роль у поліпшенні фосфат-буферної здатності ґрунтів, що підтверджується параметрами показника буферної ємності та коефіцієнта буферної асиметрії. Виявлено, що вміст гранулометричної фракції < 0,01 мм у ґрунті є важливим прямо дійним фактором ефективного функціонування буферних механізмів: у супіщаному ґрунті показник фактору інтенсивності, що виражається від’ємним десятковим логарифмом концентрації фосфатних іонів (рР), становить 5,3 одиниці, а в середньосуглинковому — збільшується до 5,5 одиниць. Підтверджено, що накопичення значної кількості закисного заліза за відновних умов призводить до погіршення фосфатного стану ґрунту. Експериментально встановлено, що у варіанті, де додано препарат заліза, спостерігається зменшення вмісту рухомих форм фосфору з 37,97 до 24,23 мг/кг згідно з рівнем зволоженості ґрунту, підтримуваним упродовж компостування.