Напрями удосконалення нормативно-правової бази щодо регулювання безпечності та якості добрив в Україні

Abstract

У кожній інтенсивній технології вирощування сільськогосподарських культур передбачено застосування мінеральних добрив для компенсації виносу поживних елементів з ґрунту та бездефіцитного живлення рослин. Висока якість та безпечність добрив є гарантією сталого розвитку агросфери та збереження довкілля, зокрема непогіршення якості ґрунту та інших компонентів навколишнього середовища, неспричинення потенційної шкоди для здоров'я людей і тварин та сприяння зеленим інноваціям. Саме тому, важливим напрямом стрімкого розвитку землеробства у повоєнний період і перетворення його на високорозвинений сектор економіки агропромислового комплексу на етапі надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу (ЄС) є удосконалення нормативної бази країни у сфері державного регулювання якості добрив з урахуванням досвіду розвинених країн світу у сфері поводження із агрохімікатами. В оглядовій статті піднято важливі проблемні питання щодо регламентування якості добрив та безпеки довкілля за їх використання; виявлено прогалини у чинній нормативній базі з важливих технічних аспектів стосовно якості добрив. Розглянуто та узагальнено офіційні нормативні документи, регламенти, директиви та постанови Європейського Союзу, США та Канади у сфері поводження із добривами. Проаналізовано досвід країн ЄС та інших країн світу щодо регламентування мінімальної частки елементів живлення  у складних мінеральних добривах, ліміту вмісту в добривах важких металів та інших токсичних елементів, а також досвід застосування правил безпеки використання та контролю якості інших удобрювальних матеріалів, зокрема органічних. Визначено перспективні напрями удосконалення вітчизняної нормативної бази для охоплення неврахованих аспектів якості добрив та безпечності для довкілля і гармонізації Української нормативної бази з технічним законодавством ЄС.