Екологічна адаптивність зародкової плазми люцерни різного еколого-географічного походження в умовах підвищеної кислотності грунту

Abstract

Мета. Дослідження і оцінка екологічної адаптивності формування кормової та насіннєвої продуктивності зародкової плазми люцерни на фоні підвищеної кислотності ґрунту шляхом визначення її компонентів – коефіцієнта регресії та варіанси стабільності. Методи. Польові (ведення фенологічних спостережень та обліків), лабораторні (облік врожаю сухої речовини та насіння), математичні та статистичні (об'єктивна оцінка отриманих експериментальних даних). Результати. Коефіцієнт екологічної пластичності за кормовою продуктивністю (bi) варіювався у досліджуваних зразків від -7,26 до 9,08. Значення bi>1 виявлено у 98 зразків, але рівень продуктивності за збором сухої речовини більшості з них виявився істотно меншим, ніж у стандартного сорту Синюха. Невисокі значення (0-0,34) варіанси стабільності (Si2 ) вказують на те, що отримані емпіричні значення мало відрізняються від теоретичних. Значення коефіцієнта регресії, орієнтоване на сорти з найбільшою реакцією на умови вирощування (bi>1), виявлено у 96 зразків, з них 12 – перевищували стандартний сорт Синюха за урожайністю насіння. Отримані значення варіанси стабільності підтверджують складність ведення селекції люцерни на підвищення рівня насіннєвої продуктивності порівняно з кормовою, на які часто позитивний вплив мають протилежні гідротермічні умови. Висновки. За результатами проведеної оцінки коефіцієнта регресії та варіанси стабільності в умовах підвищеної кислотності ґрунту виділено зразки з відносно високою реакцією на поліпшення умов вирощування та підвищеним рівнем кормової і насіннєвої продуктивності, які можуть бути використані в якості вихідного матеріалу за вказаними ознаками: Радослава, Анатоліївна, Зайкевича, Brend 919, Polihibrido Manfredi, Rangelander, Феракс 35, Вахшська 233, Grilys-1 (клон № 3), Місцева UJ0700621.