ЗВ’ЯЗУЮЧА АКТИВНІСТЬ БЕНЗІМІДАЗОЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ДИРЕНІЮ(ІІІ), ЩО МІСТИТЬ ЧЕТВЕРНИЙ ЗВ’ЯЗОК, ДО НЕКАНОНІЧНОЇ ДНК

Abstract

Метою роботи було дослідження зв’язуючої активності сполук диренію(III) з бензімідазольними лігандами, до складу яких входить четверний зв’язок метал-метал, з ДНК G4-квадруплексами. Комплекси диренію(III) з унікальним четверним зв’язком є особливо багатообіцяючими кандидатами для клінічного застосування через їх дуже низьку токсичність, протипухлинну та антиоксидантну активності. Зв’язування ДНК G4 з комплексами Re(III) було досліджено за допомогою електронної абсорбційної спектроскопії шляхом титрування. Ми отримали дані про гіперхромізм та зсув максимуму поглинання у бік низьких хвиль (синій зсув) в УФ-області, що корелює з конформаційною зміною ДНК G4 за умови зв’язування або комплексоутворення речовин, які не належать до інтеркаляторів, а проявляють жолобочне зв’язування. Спектральні дані показали, що комплексна сполука диренію(III) з бензімідазольними лігандами досить сильно взаємодіє з G4 (Kb = 5.258·104 для c-kit1 та 4.653·104 для HTelo22). Ми виявили, що додавання G4-квадруплексів (ckit-1 або HTelo22) призводило до інтенсивного збільшення максимуму поглинання у видимій області, що було однаковим для обох нуклеотидів. Таке збільшення інтенсивності не може описати утворення будь-якого іншого комплексу без четверного зв’язку реній-реній. Можна припустити, що таке поглинання виникло за рахунок ді(три, полі)-мерізаціі нуклеотид-комплексної сполуки. Гіперхромізм і константа зв’язування комплексної сполуки диренію(III) вище для c-kit1 у порівнянні з HTelo22, що дозволяє припустити, що c-kit демонструє більш інтенсивну взаємодію. HTelo22 не містить вільних гуанінів, крім тих, які беруть участь в утворенні G4, в той час як c-kit1 містить три неупакованих гуаніна, що робить їх потенційно доступними для більш легкого ковалентного зв’язування сполукою диренію(III) з бензімідазольними лігандами.