Abstract
Композиційне водовугільне паливо (КВП) є реальною альтернативою не тільки твердому вугіллю, але може слугувати замінником мазуту та дизельного палива. Проблемою комбінованих систем є низька стабільність та неоднорідність розподілу частинок вугілля, що призводить до зростання в’язкості дисперсних систем, тому для регулювання реологічних властивостей та стабілізації КВП застосовують добавки хімічних реагентів (диспергаторів, пластифікаторів, стабілізаторів). Мета роботи полягала у вивченні можливості стабілізації композиційного водовугільного палива за допомогою добавок вуглецевого субмікронного матеріалу, отриманого шляхом плазмохімічної конверсії органовмісних стічних вод, та аміноспиртів. Досліджено системи на основі вугілля марки G з концентрацією твердої фази 61 %. У якості аміноспиртів застосовували 2-аміно-2-метил-1-пропанол (АМР) та 2-аміно-2-етил-1,3-пропандіол (AEPD). Аміноспирти додавали до КВП у концентраціях 0.05; 0.1; 0.15 та 0.2 % на масу КВП. Встановлено, що ξ – потенціал частинок вугілля марки G у присутності аміноспиртів становить за абсолютною величиною 40–45 мВ.. Отримані КВП демонструють псевдопластичний тип течії у діапазоні швидкостей зсуву 0–80 с-1. Введення високодисперсного карбону веде до зростання ефективної в’язкості систем і може бути рекомендоване для регулювання плинності КВП. Седиментаційна стійкість в присутності добавок високодисперсного карбону та аміноспиртів зростає з 5–6 до 10–14 діб, тобто практично вдвічі.
Publisher
Oles Honchar Dnipropetrovsk National University