Комплексний аналіз дендрофлори парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва імені Ф. Шиллера у Чернівцях

Abstract

Наведено результати інвентаризації та комплексного аналізу насаджень деревних рослин парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва "Парк ім. Ф. Шиллера" у Чернівцях. Розглянуто його типологію, здійснено історико-архітектурне та дендрологічне оцінювання, проведено еколого-ландшафтний аналіз, запропоновано алгоритм виконання комплексного аналізу парку та його елементів. Для цього: зібрано початкові дані; обстежено загальну структуру парку; здійснено історико-архітектурне оцінювання; здійснено комплексне оцінювання паркових насаджень: інвентаризація, біоекологічний та ландшафтний аналіз насаджень; оцінено компоненти паркового ландшафту. Запропоновано низку практичних рекомендацій з формування та догляду паркових насаджень. З'ясовано, що рівень збереженості основних історичних компонент цього парку є незадовільним, зокрема: поодинокі, структурно не пов'язані між собою, елементи композиції, залишки терас, вікові дерева. Осередок парку формує вікова ясенева діброва, у межах якої виділено насадження різної фітоценотичної структури із відносно стійкими асоціаціями (2-3 класи витривалості) до впливу рекреаційних навантажень та умов місць зростання. За результатами здійсненої інвентаризації встановлено, що лісопаркову частину формують приблизно ±1043 листяних деревних рослин відділу Magnoliophyta із 19 родин, 29 родів і 37 видів. За кількістю видів домінують представники родин Rosaceae (18,9 %), Sapindaceae (13,5 %) та Salicaceae (10,8 %), найбільше видове різноманіття у роду Acer (4 види). Масиви парку переважно сформовані Fraxinus excelsior (32,9 %) та Robinia pseudoacacia (20,9 %). Просторову структуру парку створюють три типи ландшафтів із перевагою ускладнених ландшафтів ІІ категорії (80,0 %), які здебільшого закриті (65,6 %) та напівзакриті (31,3 %). Композиційну структуру парку утворюють несформовані насадження (70,0 %) та змішані масиви (26,0 %), ділянки загущені неконтрольованим підростом (Acer platanoides, A. campestre, A. pseudoplatanus, Robinia pseudoacacia, Sambucus nigra). Біоморфологічну та вертикальну структури дендрофлори парку формують дерева (67,6 %), чагарники (29,7 %) та ліани (2,7 %), переважно І категорії (відповідно, 66,7 % та 88,9 %); співвідношення видового складу – 2:1, кількісного – 6:1. За походженням переважають аборигенні (70,0 %) паркові насадження. Обліковано 428 вікових і середньовікових дерев 15 порід (41,0 % від загального складу), відзначено потребу їх індивідуальної охорони, запропоновано систему моніторингу, заходів з догляду за насадженнями. Встановлено, що загальний санітарний стан паркових насаджень незадовільний, частка ослаблих дерев істотно переважає (до 79,1 %, 2-4 бали) частку здорових і відносно здорових (16,7 %, 1 бал). З'ясовано, що сьогодні це деструктивні критичні площі, що знаходяться за межею стійкості до впливу рекреаційних навантажень (78,8 %, ІІІ-V стадії дигресії) із посередньою естетичною якістю (63,6 %, ІІ клас), середньою (42,9 %, ІІІ ранг атрактивності) та низькою (35,7 %, ІV ранг атрактивності) пейзажною виразністю ландшафтів, слабкою рекреаційною оцінкою (60,0 %, 3 категорія), середньою (46,2 %) та низькою (34,6 %) проглядуваністю, пішохідною доступністю (80,8 %), які потребують термінових заходів із оптимізації таксономічного та біоморфологічного складу, лісівничих заходів догляду. Лише 23,5 % площ (ІІ стадія дигресії) мають гранично допустимі характеристики і передбачають подальше рекреаційне паркокористування із одночасним проведенням оздоровчих господарських заходів відновлення. Запропоновано організаційно-господарські, ландшафтно-планувальні, лісівничо-екологічні заходи з підвищення якості та рекреаційної стійкості насаджень парку за трьома напрямками.