Водогосподарська рекультивація порушених добуванням бурого вугілля земель Німеччини

Abstract

Гірничодобувна діяльність людини відкритим способом істотно змінює ландшафт. Рекультивація післягірничих територій є обов'язком гірничодобувних підприємств та закріплена у кожній країні на законодавчому рівні. Функції ландшафту повинні бути відновленими для підтримання природного балансу та наступного господарського користування. Для цього потрібне встановлення нових біогеоценотичних зв'язків на усіх рівнях. На екологічному рівні це означає заселення кар'єрів і відвалів видами рослин і тварин, а на економічному – інтеграцію колишніх гірничих відводів із добування бурого вугілля відкритим способом у локальні та регіональні бізнес-мережі. Одночасно потрібно реорганізовувати і розвивати соціальні та культурні функції. Здійснено порівняння видобування бурого вугілля поверхневим способом у трьох великих буровугільних родовищах Німеччини за основними критеріями. Проаналізовано проект рекультивації "Центральнонімецький озерний пейзаж", яким передбачалося використання для відтворення порушеної території основних озер, річок, каналів та шлюзів. Наведено зв'язок між закриттям буровугільних кар'єрів, припиненням відкачування ґрунтових вод та наступним водопідйомом, як сприятливим чинником для створення великих штучних водойм. Проаналізовано раціональність використання рудникових вод із діючих буровугільних кар'єрів для забезпечення швидкого затоплення котлованів придатною для купання водою. Застосування останні двадцять років цієї практики розглядають, як зв'язок між діючим вуглевидобутком та рекультивацією для досягнення найкращих результатів. Показано місце новоутворених кар'єрних озер у системі найбільших озер Німеччини із зазначенням спектра їх використання для дозвілля і відпочинку, охорони природи та ландшафту. Визначено екологічні ризики під час водогосподарської рекультивації післягірничих ландшафтів. Це є питання усунення наслідків підняття ґрунтових вод, недостатнього обслуговування водойм, потреби регулярного протиповіневого захисту, неналежної якості води через надходження заліза та його окислення, реорганізації тимчасових водойм та геотехнічної безпеки бортів кар'єрів і схилів відвалів. Відзначено складні завдання водогосподарської рекультивації, які ще потребують вирішення для забезпечення екологічної рівноваги.