Кажани Chiroptera в лісових екосистемах: ключові фактори для збереження популяцій

Abstract

Узагальнено екологічні особливості лісових видів кажанів і ступінь їх зв'язку з лісовими екосистемами, а також значення деяких характеристик лісового середовища для існування популяцій цих видів. Дослідження головно здійснено методом ультразвукової детекції. На прикладі умовно-корінних мішаних і похідних смерекових лісових екосистем Бескидів підтверджено, що просторова структура лісостанів слугує визначальною базою для формування екологічних ніш видів рукокрилих з різними топічними преференціями та кормодобувними стратегіями. Середній показник нічної активності рукокрилих у мішаних лісах становив 140 ВР/ніч і до 15 BP/ніч – у смерекових. Для мішаних лісостанів характерне істотно більше значення показника видової різноманітності рукокрилих, ніж для смерекових монокультур (H' = 2,11 і 1,34, відповідно). За умови збільшення структурного різноманіття лісостану потенціал середовища проживання та, відповідно, різноманітність видів рукокрилих збільшується. Форми лісового менеджменту, які більш орієнтовані на формування природного складу лісів, дають змогу зберігати певну мозаїчність структури лісостанів, зокрема – складнішу синузіальну структуру. Специфічні вимоги до середовища існування характерні тільки для деяких видів-збирачів (М. bechsteinii і M. alcathoe): старовікові, природні листяні або мішані ліси з перевагою бука. Типові лісові види кажанів (а саме, Myotis bechsteinii, M. alcathoe, Barbastella barbastellus) можуть бути адекватними індикаторами щодо ведення наближеного до природи лісівництва. Значна різноманітність рідкісних видів кажанів свідчить про низький ступінь трансформації лісових екосистем, тоді як відносно висока чисельність місцевих евритопних видів є індикатором вищого ступеня їх трансформації. Комплекс вимог кажанів до середовища існування може відображати складні екосистемні взаємодії й мати синергетичний ефект щодо інших груп тварин.