Abstract
У статті визначено та досліджено особливості концептуалізації ідеї цифрового суверенітету держави в сучасній політичній науці. Предметне вивчення наукових дискусій і політичного дискурсу цифрового сувереніте- ту дало змогу визначити низку характерних ознак концептуалізації цього явища в дослідницькому просторі політичної науки. Доведено, спроби прямого порівняння суверенітету держави й цифрового суверенітету держави у вимірі лінійної еволюції понять указують на необхідність пошуків інших принципів визначення залежності ними та механізмів взаємодії між двома цими явищами в площині реальної політики. Важли- вим вектором наукових пошуків сталих маркерів цифрового суверенітету є площина співвідношення цифрового суверенітету національної держави- члена ЄС і цифрового суверенітету ЄС загалом, у якій відображено реальні політичні кроки всіх зацікавлених суб’єктів. Цей контекст потребує відходу від державоцентричного розуміння суверенітету як передумови здійснення влади на певній території й еволюції в напрямі означення цифрового суверенітету як упорядкованого, орієнтованого на цінності, регульованого та безпечного цифрового простору, сформованого через індивідуальне самовизначення громадян держави/ЄС. Обгрунтовано ідею формування можливості й здатності національної держави (об’єднання держав) самостійно приймати рішення, якими регулюються цифрова інфраструктура та використання відповідних технологій в обмеженому суверенітетом просторі є відображенням зміни сталих моделей відносин влади під впливом цифрових трансформацій. Публічні дебати про межі цифрового суверенітету, технологічного суверенітету, суверенітету даних і стратегічну автономію артикулювали низку проблем суверенітету громадян, держав та ЄС у вимірі характеру їх (гео)політичної суб’єктності. Установлено, що концептуалізація цифрового суверенітету держави в сучасній політичній науці розгорталася довкола проблеми мотивації його проголошення та використання як інструменту досягнення політичних цілей. У політичній практиці ця ідея відображена у формуванні контрольованого політичного простору кіберсуверенітету в авторитарних державах (Китай і росія) та простору безпекової архітектури контролю за цифровою інфраструктурою в європейських ліберальних демократіях.
Publisher
Lesya Ukrainka Volyn National University
Reference57 articles.
1. ANSSI (2016). The European digital sovereignty: a common objective for France and Germany. URL: https://www.ssi.gouv.fr/en/actualite/the-european-digital-sovereignty- a-common-objective-for-france-and-germany
2. Barlow, J. P. (1996). Declaration on the Independence of Cyberspace, Electronic Frontier Foundation. URL: https://www.eff.org/cyberspace-independence
3. Bellanger, P. (2012). De la souveraineté numérique, Le Débat, vol. 170(3), p. 149-159.
4. The conceit of sovereignty: toward post-colonial technique, in: Lessard, B;Bhandar;(ed ) Stories Communities Narratives of Contact and Arrival in Constitut- ing Political Community Vancouver BC Canada University of British Columbia Press,2011
5. Burwell, F. G., Propp, K. (2020). The European Union and the Search for Building "Fortress Europe" orPreparing for a New World? Atlantic Council Future Europe Initiative. Issue Brief, June 2020. URL: https://www.atlanticcouncil.org/wp-content/uploads/2020/06/ The-European-Union-and-the-Search-for-Digital-Sovereignty-Building-Fortress-Europe- or-Preparing-for-a-New-World.pdf