Abstract
Образ Японії, очевидно, має подвійну природу: з одного боку, сприймаємо її як високотехнологічного, економічно розвиненого, прагматичного глобального актора, а з іншого – асоціюємо з екзотичною кухнею, загадковою традиційною культурою, ультрасучасною поп-культурою й неймовірною природою. Після Другої світової війни ці образи цілеспрямовано створювалися культурною дипломатією, яка трансформувалася практично кожних десять років залежно від змін у зовнішньополітичному оточенні. Зокрема, уряд Японії формував й просував такі образи держави: «мирна Японія» (1950-1960-ті рр.), «економічно розвинена Японія» (1970-ті рр.), «міжнародний актор» (1980-ті рр., проте у цей період в Азійському регіоні домінує образ «безликої Японії»), «країна новаторської культури» (1990-ті рр.), «партнер з розвитку миру» (початок ХХІ ст.), «країна постмодернової культури й найкращої кухні світу» (з 2012 р.). Японська фундація, як інституція культурної дипломатії, сприяє популяризації й навчанню японської мови, культурним обмінам й організації японських студій за кордоном. МЗС Японії активно просуває культуру країни через «поп-культурну дипломатію», підтримку вивчення японської мови й проведення досліджень, що стосуються Японії. Дипломатичні представництва за кордоном організовують всебічну культурну діяльність у межах своїх територій для покращення розуміння Японії й виховання прояпонських груп. Ефективним й впливовим інструментом культурної дипломатії Японії є гастродипломатія як ресурс м’якої сили, яка підвищує привабливість і бажаність японської культури, людей, цінностей та ідеалів, посилює асоціацію деяких продуктів з Японією, й дає змогу отримати економічні здобутки, зокрема експорт продуктів харчування, збільшення туризму.
Publisher
Lesya Ukrainka Volyn National University
Reference17 articles.
1. Ozhevan M., Kuchmiy O. Kulʹturna dyplomatiya. Ukrayinska dyplomatychna ektsyklopediya: u 2-kh t., K.: Znannya Ukrayiny, 2004, T. 1, s. 380-381.
2. Barghoorn F.C. The Soviet Cultural Offensive: The Role of Cultural Diplomacy in Soviet Foreign Policy, Princeton: Princeton University Press, 1960.
3. Cull N. J. Public Diplomacy: Taxonomies and Histories. The ANNALS of the American Academy of Political and Social Science, 616 (1), 2008, p. 31-54. doi:10.1177/0002716207311952
4. Cummings M. C., Jr. Cultural Diplomacy and the United States Government: A Survey, Washington D.C: Center for Arts and Culture, 2003.
5. Diplomatic Bluebook, 2017, URL: https://www.mofa.go.jp/policy/other/bluebook/2017/html/chapter3/c030402.html