Міжгрупові розколи в об’єднаних територіальних громадах: ризики послаблення соціальної згуртованості в децентралізованій Україні

Abstract

Стаття присвячена аналізу міжгрупових розколів у сприйнятті мешканців об’єднаних територіальних громад Харківської та Чернівецької областей як потенційного чинника послаблення соціальної згуртованості на рівні локальних спільнот в Україні. Спираючись на модель емпіричного вимірювання соціальної згуртованості Дж. Чана, автор здійснює спробу її адаптації в контексті якісної соціологічної перспективи, аналізуючи дані 26 напівструктурованих інтерв’ю, проведених з місцевими громадськими активістами, депутатами місцевих рад, представниками адміністрації об’єднаних громад та експертами з питань децентралізації в обох регіонах України. Дослідження засвідчило наявність міжгрупових розколів за вісями «новостворена громада – попередня влада»; «влада громади – місцеві мешканці»; «центр-периферія»; «багаті громади – бідні громади»; «децентралізована Україна – недецентралізована Україна». Ключовим підґрунтям для формування розколів визначено соціальні нерівності, що зумовлюють «метаморфози спроможності» реформи децентралізації в Україні. Автором наголошено на актуальності початку адміністративного етапу реформи децентралізації, що сприятиме скороченню соціального розриву між децентралізованою та недецентралізованою Україною