Взаємозв’язки між показниками фізичної підготовленості та повсякденними адаптивними навичками у школярів з розладами аутичного спектра

Abstract

Актуальність. Тенденція до збільшення кількості дітей із розладами аутичного спектра (РАС) та відсутність чітко встановлених методичних рекомендацій проведення фізичного виховання (ФВ) із такими дітьми актуалізують дослідження, які мають на меті покращити якість життя дітей із РАС засобами ФВ. Мета статті – встановити взаємозв’язки між показниками фізичної підготовленості й адаптивної поведінки дітей із РАС. Матеріали та методи. Учасниками дослідження були учні навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів «Довіра» 10-11 років з РАС: хлопці (n=19) і дівчата (n=5). Застосовували такі методи, як тестування фізичної підготовленості, спостереження за адаптивністю поведінки, методи математичної статистики (кореляційний аналіз). Тісноту взаємозв’язків між показниками фізичної підготовленості й адаптивності поведінки дітей установлювали за коефіцієнтом кореляції Браве-Пірсона. Для оцінювання ступеня адаптивності поведінки застосували рейтингову шкалу аутизму (Childhood Autism Rating Scale – CARS). Результати. Лише одна тестова вправа – стрибок у довжину з місця – утворювала зв’язок (r=–0,465, р<0,05) зі ступенем розладу адаптивності поведінки в дітей із РАС (сумою балів). Результат стрибка в довжину також виказував достовірні коефіцієнти кореляції ще з п’ятьма з 15-ти критеріїв адаптивності поведінки дітей із РАС. Результати виконання низки інших тестових вправ проявляли один-два достовірні кореляційні взаємозв’язки з показниками адаптивності поведінки дітей із РАС. Установили дані про погіршення окремих показників адаптивності поведінки дітей із покращенням результатів виконання ними окремих тестових вправ. Висновки. Підтверджено дані про те, що засоби ФВ можуть слугувати ефективним засобом корегування показників адаптивності поведінки дітей із РАС. Найбільш ефективними засобами ФВ, що позитивно позначаються на окремих показниках адаптивності поведінки дітей із РАС і загальному її рівні, можна вважати ті, що сприяють формуванню швидкості, швидкісної сили, координо­ваності рухів та здатності утримувати баланс. Суперечності, установлені нами, засвідчують, що питання зв’язку між фізичними вправами й повсякденними адаптивними навичками дітей із РАС потребує додаткового поглибленого вивчення.