Фактори зовнішнього середовища, що впливають на стан просторової організації тіла сучасної людини

Abstract

Актуальність теми дослідження. Згідно з даними спеціальної літератури, просторову організацію тіла розуміють як єдність морфологічної, біомеханічної та функціональної організації людини, що відбивається в її «габітусі». Просторова організація тіла характеризується біогеометричним профілем постави, біомеханікою стопи, формою тілобудови, пропорціями й типом конституції, топографією сил різних м’язових груп. Розпов- сюдження порушень просторової організації тіла серед осіб працездатного віку зумовило підвищений інтерес науковців до цього питання. Мета статті – вивчення та систематизація факторів, зовнішнього середовища, що впливають на стан просторової організації тіла сучасної людини. Методи дослідження. Теоретичний аналіз спеціальної літератури передбачав використання низки таких методів, як реконструкція, аперципіювання, аспективний аналіз, герменевтичний та критичний аналіз. Результати роботи. На стан просторової організації тіла людини безпосередньо впливає зовнішнє середовище. Повсюдне впровадження автоматизації й механізації трудомістких робіт сприяє скороченню сфери застосування ручної праці. Однак є чимало професій, де робота пов’язана з величезною фізичною напругою, що негативно впливає на хребет, який відіграє роль опорного майданчика. Несприятливо відображається тривале перебування у вимушеному становищі (за письмовим столом, у машині, постійна або тривала напруга у випадку «стоячих професій»), а також неправильна поза тулуба та некоординована робота м’язів під час піднімання й перенесення вантажів. Сьогодні на проблему «комп’ютерних синдромів», що виникають (зорового, тунельного або синдрому зап’ясткового каналу, синдрому тривалого статичного навантаження), звернули увагу педагоги, психологи, ергономісти, фахівці фізичної куль- тури. Аналіз науково-методичної літератури вказує на необхідність програмування корекційно-профілактичних занять, спрямованих на корекцію порушень постави, підвищення рівня стану біогеометричного профілю постави у фронтальній та сагітальній площинах, підвищення рівня фізичної підготовленості осіб зрілого віку.