ДИНАМІКА КОЛЕКТИВНОЇ ТРАВМИ В КОНТЕКСТІ ТРАНСГЕНЕРАЦІЙНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У СІМЕЙНІЙ СИСТЕМІ

Abstract

Метою статті є виявлення основних теоретичних положень проблеми трансгенераційної передачі колективної травми у сімейній системі. Методи. У дослідженні застосовано методи аналізу та систематизації психологічних знань, висловлювань, ідей щодо динаміки трансгенераційної травми; методи  аналізу базових категорій і понять феномену міжпоколінної передачі травми в сімейній системі. Результати. Визначено зміст колективної травми, її проявів та наслідків. Виявлено, що психічна травма, отримана великою групою людей внаслідок соціальної, техногенної чи екологічної катастрофи або злочинних дій політичних чи інших соціальних суб’єктів. Прояви колективної травми у індивідуальній психіці є різноманітними, найчастішим є розвиток симптомів постравматичного стресового розладу. Механізмами та умовами колективної та індивідуальної травматизації є масштабність події, відчуття її несправедливості, нездатність протистояти її впливу через брак психологічних та соціальних ресурсів, неможливість емоційного її відреагування. Ті ж самі механізми запускають процес виникнення сімейної травми через її травмованих членів. Висновки. Визначено основні ознаки наявності трансгенераційної травми та її впливу у сімейній системі: фантомні прояви (події, що нав'язливо повторюються без серйозної причини у декількох поколіннях); повторювані у декількох поколіннях симптоми соматичного, психосоматичного чи невротичного розладу, не пов'язаного з генетикою чи медично підтвердженими хворобами (фобії, психогенне безпліддя, тощо); вибіркова амнезія щодо травмуючої події; формування сімейних міфів, які фіксують спотворене стереотипне самосприйняття; порушення розподілу ролей у сім'ї; порушення здатність до адекватного сприйняття себе та оточуючих людей у сімейній системі, конфліктно-негативна ідентичність; сімейна комунікація розвивається за трьома основними сценаріями, що відтворюють травму: емоційне дистанціювання, тривожне злиття, деструктивні конфлікти.