МОДЕЛІ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ПСИХОТЕРАПІЇ СІМ’Ї

Abstract

Мета статті присвячена питанням розподілу ресурсів психологічного консультування та психотерапії у контексті надання психологічної допомоги в залежності від поширених скарг клієнтів щодо особливостей сімейного функціонування, для яких доступні емпірично підтверджені психоконсультативні та психотерапевтичні напрямки надання допомоги. Методи. Використані теоретичні методи презентують використання різних підходів до проведення психоконсультативного та психотерапевтичного процесів з сім’єю, як системою. Вказано, що практикуючі психологи прагнуть підтримувати збалансований підхід, враховуючи сильні та слабкі сторони інтегративної позиції. Результати. У результаті виділено основні моделі психоконсультативного та психотерапевтичного процесів, де основу склали три моделі психологічної допомоги, а саме діагностична, педагогічна та психологічна. Підкреслено, що об’єкт діагностики – родина, члени ядерної сім’ї. У фокусі уваги діагностичної моделі – актуальний емоційний стан членів сім’ї, їхні особистісні характеристики, організація (структура, патерни взаємодії) сімейної системи, унікальний досвід сім’ї в подоланні стресової ситуації. У педагогічній моделі увага звернута на роботу, спрямовану розширити межі педагогічної компетентності членів сім’ї: знання й уміння, профілактика дефіциту таких знань та умінь щодо взаємодії з партнером і дітьми; підвищення психолого-педагогічної культури; розширення та відновлення виховного потенціалу родини; активне включення в процес соціального виховання дітей. Психологічна (психоконсультативна та психотерапевтична) модель застосовуються тоді, коли причини труднощів – у сфері особистісних особливостей членів родини. Психологічна модель зорієнтована на розвиток психологічної культури, мислення, поведінки в сфері допомоги здоровим людям. Зазначено, що психологічна модель базується на таких домінантних, ефективних у роботі із сім’єю та збалансованих інтегративних психоконсультативних та психотерапевтичних моделях, як системна модель, психоаналітична модель, трансактна модель, феноменологічна ресурсна модель, модель. Висновки. У висновках узагальнено, що структурно-функційна парадигма включає варіативність моделей, підходів відповідно до травматичних чинників та вибудовує систему фокусів для надання практичної допомоги сім’ї на рівні психодіагностики, психоедукації, психологічного консультування та психотерапії. В межах цих підходів робиться спроба сформувати цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв’язки у сфері вивчення структури психологічної допомоги сім’ї.