ДОДАТКОВЕ БЛАГО ПРАЦІВНИКА: ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ

Abstract

В статті розглянуто проблеми щодо бухгалтерської інтерпретації додаткового блага працівника, які мають бути оцінені та ідентифіковані в обліку як виокремлений об’єкт. Проте блага є специфічними у своїх проявах, що викликає певні труднощі у визнанні та оподаткуванні. Матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що їх виплачує працівникові (платникові податку) роботодавець (податковий агент) є додатковим благом. Їх основними критеріями є те, що дохід не є зарплатою працівника; не є винагородою за цивільно-правовим договором; не пов’язаний із виконанням обов’язків трудового найму. Поглиблення характеру предмета бухгалтерського обліку в сучасних умовах, його постійне удосконалення передбачає появу нових об'єктів, які не обмежують його, а додають деталі до змісту його теорій. Турбота про здоров’я і життя працівників – це один з головних пріоритетів соціальної політики не лише зарубіжних підприємств, але й вітчизняних. Так, окрім матеріальної винагороди у формі заробітної плати чи соціальних гарантій працівнику може бути запропоновано щедрий соціальний пакет. Питання розуміння поняття «благо» є вкрай важливим не лише для суто теоретичного розуміння об’єкта цивільних правовідносин, а й для практичного розмежування та визначення отримуваних суб’єктом цивільних чи трудових правовідносин об’єктів як таких, які є благом (додатковим благом), так і таких, які благом не є. Додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку