Структура розвитку та оновлення парку колісної техніки армій країн-членів НАТО і Росії з 2012 по 2022 роки

Abstract

Військова автомобільна техніка (ВАТ) в складних умовах експлуатації при веденні сучасних бойових дій є наймасовішим засобом універсального технічного забезпечення для частин і підрозділів військ, і в переважній більшості завдяки своїм тактичним можливостям та технічним характеристикам забезпечує виконання поставлених завдань на тактичному та оперативному рівні. Вплив ВАТ на бойову готовність та успіх виконання визначених завдань за призначенням обумовлений трьома чинниками: типажем ВАТ, кількістю одиниць при виконанні та переліком головних тактико-оперативних завдань. Основними завданнями ВАТ у Збройних Силах (ЗС) України до 2014 року були перевезення (підвезення) особового складу і військово-технічного майна, а також проведення розвідки на полі бою. Складність виконання нових, більш складних, бойових завдань за різних природно-кліматичних умов значно вплинуло на мобільність, стійкість та захищеність ВАТ внаслідок змін у будові базового шасі, ходової частини, підвищенні захисту корпусу (модуля). Нові умови ведення бою обумовлюють створення нових типажів ВАТ, що якісно забезпечуватимуть виконання усього переліку покладених завдань з обладнанням (озброєнням), яке буде змонтоване чи розміщене на них. За допомогою новітніх зразків ВАТ вирішуються різноманітні завдання: евакуація, буксирування і ремонт військової техніки та озброєння, забезпечення швидкого перевезення і підвезення ракетно-артилерійського озброєння (РАО), нафтопродуктів і технічних матеріалів, особового складу, в тому числі в умовах проведення рейду, розвідувально-диверсійних (контрдиверсійних) дій підрозділів, організації і розміщення засобів інженерного забезпечення, зв’язку, радіоелектронної боротьби, охорони і оборони районів, медичного забезпечення в районі виконання бойових завдань. Аналіз порівняльних характеристик парку армій країн-членів НАТО і Російської Федерації (РФ) за типажем є основою для формування перспективного типажу і структури парку ВАТ ЗС України з поетапним впровадженням у ході заміни (оновлення) існуючого, застарілого парку. При цьому, існуючий промисловий та проектний потенціал, сировинна база України дозволяють локалізацію цих виробництв при відповідній державній підтримці.