Abstract
У статті представлений погляд на французький освітній дискурс як сферу державних (суспільних) відносин. Прокоментовано основні тенденції у французькій освіті в аспекті діахронії-синхронії, визначено власне лінгвальні й екстралінгвальні чинники, що формують метамову французького дискурсу освіти як інституційної реалії. Термін визначено як невід’ємний складник метамови дискурсу освіти, який формує й уможливлює професійну комунікацію. Досліджено наявні тенденції термінотворення й терміновживання у французькому освітньому контенті.
Publisher
H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University
Reference19 articles.
1. Zyhalo, O. A. (2011). Derzhavna osvitnia polityka Frantsii v konteksti evropeiskoi spivpratsi u sferi osvity [State Education Policy of France in the Context of European Cooperation in the Sphere of Education]. Ekonomika ta derzhava – Economics and State, 7, 115–117 [in Ukrainian].
2. Bouzidi, B. (2009). Creativite lexicale par reduction en francais contemporain [Lexical Creativity via Reduction in Modern French]. Synergies Algerie – Synergy Algeria, 5, 111–117 [in French].
3. Caplat, G. (1984). Pour une histoire de l’administration de l’enseignement en France. Histoire de L’éducation, 22(1), 27–58. https://doi.org/10.3406/hedu.1984.1247
4. Cusin-Berche, F. (1992). L’abréviation dans le discours d’entreprise : l’ésotérisme des sigles. Linx, 27(2), 121–148. https://doi.org/10.3406/linx.1992.1251.
5. Durand-Prinborgne, C. (2011). L’administration centrale de l’Éducation nationale et la fabrication des normes. Droit et Société, n°79(3), 611. https://doi.org/10.3917/drs.079.0611