ПОНЯТТЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ПРАЦІВНИКА ТА ВПЛИВ ПРОЯВУ СВОБОДИ ВОЛІ СТОРІН ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ НА ЕТАПІ ЙОГО УКЛАДЕННЯ НА КВАЛІФІКАЦІЮ РІЗНОВИДІВ ПРАВОВОЇ КОНСТРУКЦІЇ ЗМІН ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

Abstract

Метою цієї статті є розгляд такого різновиду правової конструкції змін трудового договору як «переміщення працівника» задля визначення цього поняття та встановлення впливу прояву свободи волі сторін трудового договору на етапі його укладення на кваліфікацію різновидів правової конструкції змін трудового договору. Обґрунтовано, що вилучення можливого варіанту переміщення, що зараз міститься в ст. 32 КЗпП України – «зміна структурного підрозділу» не є доцільним, оскільки переміщення працівника охоплює лише ті варіанти змін, які не виходять за межі умов трудового договору та істотних умов праці. Встановлено, що свобода волі сторін трудового договору на етапі його укладення впливає на кваліфікацію різновидів правової конструкції змін трудового договору й наслідки можуть бути залежно від змісту трудового договору або у вигляді переміщення або у вигляді переведення. Відсутність припису про надання згоди працівника при переміщенні на інше робоче місце не знижує загальний рівень його гарантій, а є логічним механізмом у ланцюзі реалізації права на працю, адже за загальним правилом конкретне робоче місце не є таким істотним показником, що впливає на виконання роботи, від того він і не відноситься до обов’язкових умов трудового договору, а тому й не потребує згоди другої сторони трудових відносин.