Author:
Тимчук Д. С.,Потапенко Г. С.
Abstract
Виробництво насіннєвої олії постійно зростає, сфери використання – розширюються, проте її харчової та технологічної якості не завжди відповідають специфічним вимогам збалансованих дієт та промислових виробництв. Тому існує необхідність удосконалення фізичних та хімічних властивостей насіннєвих олій, які визначаються, насамперед, їх жирнокислотним складом. Високий вміст ненасичених жирних кислот забезпечує профілактичну та лікувальну дію олій, але пов'язаний водночас з нестійкістю до перекисного окиснення. Можливо виділити два найбільш доцільних методи зниження здатності олій до окиснення. Перший полягає у збільшенні вмісту в олії природніх антиоксидантів, насамперед, токоферолів, та оптимізації співвідношення їх основних форм, другий – у підвищенні вмісту у оліях гліцеридів мононенасичених жирних кислот, особливо олеїнової кислоти. Доцільне також використання іншого напрямку удосконалення жирнокислотного складу насіннєвих олій шляхом збільшення або зменшення (в залежності від сфери використання олії) вмісту гліцеридів насичених жирних кислот.Селекційно-генетичні методи підвищення вмісту та поліпшення якості олій вважаються найбільш економічно вигідними та екологічно безпечними. Порівняння зі штучним та спонтанним мутагенезом надає певну перевагу трансгенезу у створенні біогенних джерел поліпшених насіннєвих олій. Згідно з проведеним дослідженням, трансгенез може виявити значну ефективність у широкого спектру олійних культур, при цьому найбільш вагоме підвищення якості олії очікується у разі перенесення до генотипу рослини–акцептора локусу ДНК, що контролює ізоферментний склад та активність елонгази та десатурази основних жирних кислот. Системи генетичної регуляції жирнокислотного складу олій повністю не з’ясовані, що вказує на необхідність проведення детального генетичного аналізу з метою виявлення донорів та акцепторів генетичних структур для трансгенезу. Оскільки вміст та жирнокислотний склад олій контролюються головним чином полігенно, доцільно визначити хромосомну локалізацію генів, що їх контролюють, та виділити зчеплені з ними маркерні локуси.Доцільне введення стандартизації сировинних джерел олії та створення моделей олії з оптимальним складом із врахуванням напрямків її використання.
Publisher
H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University
Reference63 articles.
1. Abbadi A., Domerque F., Bauer J. [et al.] (2004) Biosynthesis of very-long-chain polyunsaturated fatty acids in transgenic oilseeds: constraints on their accumulation. Plant Cell. 16: 2734– 2748.
2. Adekunle K.F. (2015) A review of vegetable oil - based polymers: synthesis and applications. Open J. Polymer Chem. 5: 34−40.
3. Arvanitoyannis I.S., Varzakas T.H., Kiokias S., Labropoulos A.E. (2010) Lipids, fats and oils In: Advances in food biochemistry, Eds. F.Vildiz. Boca Raton, Fl. London –New - York: CRC Press, p.131– 201.
4. Bates P.D., Stymme S., Ohlrogge J. (2013) Biochemical pathways in seed oil synthesis. Curr. Opin. Plant Biology 16: 358 -364.
5. Boyer C.D., L.C.Hannah (2001) Kernel mutants of corn. In: Specialty Corns; Eds. A.R. Hallauer. Boca Raton – London – New –York – Washington: CRC Press, p. 10−40.