Обіг земель сільськогосподарського призначення в Україні: стан, особливості, проблеми

Abstract

Мета. Метою статті є визначення стану обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні після зняття мораторію, його особливостей та інституціональних проблем, які виникли в процесі ринкового обігу земельних ділянок власників земельних часток (паїв). Методологія / методика / підхід. У процесі дослідження на основі діалектичного методу пізнання використано такі методи: абстрактно-логічний – для систематизації наукових публікацій, присвячених питанню обігу земель сільськогосподарського призначення, його стану, особливостей і проблем, які виникли в процесі відкриття ринку обігу земельних ділянок власників земельних часток (паїв); аналізу, синтезу, порівняння – для аналізу та порівняння кількості здійснених угод із земельними ділянками за певний проміжок часу (продаж земельних ділянок юридичними особами та громадянами, успадкування та ін.), ціни і площі здійснених угод; метод узагальнення – для формування теоретичних узагальнень і висновків. У процесі роботи використовували офіційні дані Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, а саме: для відображення реальних кількісних і вартісних (цінових) показників стану обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні. Результати. За результатами дослідження стану, особливостей і проблем обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні визначено, що зазвичай аналізують такі показники, як кількість здійснених угод із земельними ділянками за певний період часу, ціна та площа здійснених угод. Установлено відсутність кореляційного зв’язку між середньою вартістю 1 га земель і кількістю земельних ділянок та їх розміром, що зумовлено продажем ділянок за ціною, що майже рівнозначна нормативній грошовій оцінці. Наведений рейтинг активності обігу земель сільськогосподарського призначення свідчить, що дані в регіональному зрізі є досить строкатими. Констатовано, що ціни на земельні ділянки неповною мірою відображають співвідношення попиту і пропозиції, а здійснення трансакцій із земельними ділянками в процесі обігу створює ще більшу парцеляцію землекористування. Крім того, на прикладі аналізу трансакцій Узинської територіальної громади Київської області підтверджено, що ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), майже дорівнює їх нормативній грошовій оцінці. Здійснений аналіз площ земельних ділянок, набутих у власність фізичними та юридичними особами, показав недотримання законодавчих норм. Зокрема, для окремих фізичних осіб площа придбаних ділянок перевищує норму в 15–95 разів, для юридичних – у 10–50 разів. Оригінальність / наукова новизна. Оригінальність дослідження полягає в тому, що наведений аналіз рейтингу активності обігу земель сільськогосподарського призначення дав змогу констатувати той факт, що ціни на земельні ділянки не визначаються співвідношенням попиту і пропозиції, а штучно формуються на рівні нормативної грошової оцінки земель. Установлено, що здійснення трансакцій із земельними ділянками в процесі обігу не сприяє раціоналізації землекористування сільськогосподарських товаровиробників, а посилює парцеляцію землекористування. Дослідження взаємозалежності підтвердило відсутність зв’язку між середньою вартістю 1 га та кількістю проданих земельних ділянок (r = 0,027) і їх розміром (r = -0,407). Практична цінність / значущість. Основні результати дослідження можуть бути використані як інформаційна основа для вирішення базових інституціональних проблем обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні після шестимісячного зняття мораторію; для здійснення відповідних заходів щодо вдосконалення прогалин законодавства в контексті придбання земельних ділянок в одні руки та посилення вимог до виконавців експертної оцінки щодо обґрунтування ринкової вартості земельних ділянок відповідно до чинної методики.