Стратегія економічної адаптації туристично-рекреаційної сфери України до міжнародного туристичного ринку

Abstract

Мета. У статті проаналізовано теоретичні та прикладні аспекти проблем-обмежувачів повномасштабного та ефективного входження туристично-рекреаційної сфери України до системи міжнародного туризму. Результати. Початок інституційного оформлення сучасного туризму як галузі збігся з важкою кризовою ситуацією як у ній самій, так і в країні. Це означає, що вихід туризму з кризи проходитиме на тлі розробки та становлення стратегічної моделі управління галуззю, включаючи створення цілої низки нормативних механізмів і методологічних інструментів управління. Розмежування понять «рекреант» і «турист» дозволить у національній політиці визначити пріоритети держави на майбутнє, враховувати специфіку вітчизняної рекреаційної інфраструктури та менталітет нашого рекреаційного попиту: в Україні та в ближньому зарубіжжі основну масу становлять рекреанти і лише незначна частина – туристи, які переміщаються в просторі заради задоволення та пізнання. Звідси, головним акцентом у туристичній політиці України була й залишається орієнтація на рекреанта. Саме цією обставиною пояснюється слабкий розвиток внутрішнього та зовнішнього туризму, відсутність відповідної інфраструктури та ненав’язливість туристського сервісу в нашій країні, домінування потоків із ближнього зарубіжжя. Виявлено та схарактеризовано соціально-географічні вектори адаптації туристського бізнесу країни на світовому ринку туристських послуг. Наукова новизна. Запропоновано методичну та організаційну схему побудови цільової програми реструктуризації туристично-рекреаційної сфери України на основі реалізації викладених у статті адаптивних векторів. Практична цінність. Визначено шляхи вирішення на державному та регіональному рівнях проблем-обмежувачів реального та ефективного просування вітчизняного туристичного продукту до системи міжнародного туризму.