Стратегія розвитку аграрного сектору в контексті міжгалузевої інтеграції: економічні та екологічні вектори

Abstract

Мета. Метою статті є обґрунтування підходів до розробки економічних та екологічних векторів стратегії розвитку аграрного сектору економіки в контексті міжгалузевої інтеграції. Методологія / методика / підхід. Методологічним інструментарієм дослідження є системний метод наукового пізнання економічних явищ і процесів. Для уточнення сутності категорії «міжгалузева інтеграція», «стратегія» використано абстрактно-логічний метод. З метою оцінки рівня розвитку інтеграції та ефективності використання інтегрованими формуваннями ресурсів застосовано метод аналізу. На основі методу прогнозування ідентифіковано загрози й можливості розвитку міжгалузевої інтеграції з одночасним зіставленням потенційних сильних і слабких сторін інтегрованих формувань та оцінкою їх конкурентних позицій у довгостроковому та короткостроковому періоді. Результати. Із позиції системного підходу обґрунтовано теоретико-методологічні та прикладні аспекти стратегії розвитку міжгалузевої інтеграції в аграрному секторі економіки через призму організаційних, економічних та екологічних чинників. Показано динаміку капіталізації інтегрованих формувань та ефективність налагодження замкнутих циклів виробництва продукції в умовах міжгалузевої інтеграції. Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено напрями інституційних змін у державній політиці в контексті стратегії розвитку міжгалузевої інтеграції. Розроблено пропозиції щодо формування міжгалузевих зв’язків в інтегрованих підприємствах. Практична цінність / значущість. На прикладі діяльності інтегрованих формувань («Кернел Холдинг», «Миронівський хлібопродукт» та «Астарта Холдинг») обґрунтовано, що результатом реалізації запропонованої стратегії розвитку міжгалузевої інтеграції стане синергетичний ефект, який визначено, як збільшення ефективності діяльності інтегрованих формувань у результаті об’єднання окремих частин в єдину систему.