Abstract
Розглянуто зарубіжний досвід діяльності суб’єктів владних повноважень щодо використання електронних доказів в адміністративному судочинстві. У статті охарактеризовано зарубіжний досвід електронних доказів в адміністративному судочинстві. Вивчено рекомендації Ради Європи та позитивний зарубіжний досвід стосовно електронних доказів на прикладі Сполучених Штатів Америки, Сполученого Королівства Великої Британії, Республіки Польща, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, країн Карибського басейну, Тихоокеанських держав, Литви, Туреччини. Виокремлено основні напрямки запозичення позитивного зарубіжного досвіду для України: 1) створення стандартів електронних доказів, які будуть встановлювати вимоги до впровадження та функціонування систем управління інформацією, включаючи зберігання та передачу інформації; 2) прийняти типове законодавство стосовно електронних доказів; 3) забезпечення відповідності електронних доказів праву на справедливий суд, яке закріплено у ст. 6 Європейської конвенції з прав людини; 4) запровадити при розгляді адміністративних справ використовувати штучний інтелект, який може ґрунтуватися на повторювальних моделях фактичних сценаріїв та юридичній класифікації спорів, або якнайменш для аналізу даних, стосовно наявності або відсутності підпису, та розгляду позову за його відсутності, тобто повернення, оскільки був поданий через систему електронного судочинства у непередбачуваний законом спосіб; 5) забезпечення дотримання принципу верховенства права та неприпустимість прийняття електронних доказів, які були отримані незаконним способом; 6) враховувати судам позицію викладену у Рекомендаціях Комітету Європи стосовно того, що суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише тому, що вони не містять електронного підпису; 7) державні органі мають забезпечувати зберігання у конфіденційності персональні дані, та забезпечувати заходи для їх збереження; 8) запровадити зберігання електронних доказів із використанням новітніх методів, а саме замінити агентства з кібербезпеки, сертифікацією часових позначок із системою блокчейн, оскільки друк, блокування хмарних або серверних сховищ - залежать від дій оператора чи адміністратора.
Publisher
Research and Educational Innovation Center of Social Transformations
Reference9 articles.
1. Weir, George R. S., & Mason, Stephen. (2017). The sources of electronic evidence. Stephen Mason and Daniel Seng (eds.), “Electronic evidence”. London, University of London, school of advanced study, institute of advanced legal studies. 1-18.
2. Kasper, Agnes, & Laurits, Eneli. (2016). Challenges in collecting digital evidence: a legal perspective. Tanel Kerikmäe and Addi Rull (eds.), “The future of law and eTechnologies”. Cham, Springer. 195-233.
3. Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy: Zakon vid 06.07.2005 № 2747-IV. [Code of Administrative Procedure of Ukraine]. Law of Ukraine dated July 6, 2005 No. 2747-IV]. Uriadovyi kurier –Government Courier, 17.08.2005. №153, №153-154 [in Ukrainian].
4. Samonova, V. (2022). Electronic Evidence in Administrative Proceedings. Cuestiones Políticas, Vol. 40, Num. 73. 726-740. DOI: https://doi.org/10.46398/cuestpol.4073.41.
5. Polishchuk, M. (2019). Heneza pravovoho rehuliuvannia vykorystannia elektronnykh dokaziv u sudovii systemi Ukrainy [The genesis of the legal regulation of the use of electronic evidence in the judicial system of Ukraine]. Natsyonalnyi yurydycheskyi zhurnal: teoriia ta praktyka - National Law Journal: Theory and Practice, 6 (28), 124-127. Retrieved from http://www.jurnaluljuridic.in.ua/archive/2019/6/28.pdf [in Ukrainian].