Деякі аспекти клініки та лікування увеальної глаукоми

Abstract

Глаукома є одним із руйнівних ускладнень увеїту. Загальна поширеність глаукоми в очах з увеїтом коливається від 10 до 20 %. Увеальна глаукома (УГ) визначається в тих випадках, коли у хворого на увеїт є підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ) та пошкодження зорового нерва за глаукомним типом. У розвитку УГ мають місце механізми відкритого та закритого кута. Особливості УГ пов’язані зі змінами продукції та складу камерної вологи та із застосуванням кортикостероїдів. Підвищення рівня простагландинів при увеїті збільшує увеосклеральний відтік, що сприяє гіпотонії ока і призводить до проблем при призначенні гіпотезивної терапії і хірургії УГ. Призначення різних гіпотензивних препаратів у цих випадках може непередбачувано порушити баланс вироблення камерної вологи, шляхів відтоку внутрішньоочної рідини, що може призвести до провалу в гіпотонію ока. Хірургія увеальної глаукоми при активній простагландиновій реакції та активізації увеосклерального відтоку небезпечна через післяопераційну гіпотонію, циліохоріоїдальне відшарування. Терапевтичний підхід до увеальної глаукоми індивідуальний, нерозривно пов’язаний із основною етіологією і включає лікування запалення ока та підвищеного очного тиску. З огля-ду на особливості перебігу увеальної глаукоми, нестабільність очного тиску підбір гіпотензивних препаратів у цих хворих потрібно проводити дуже ретельно, з постійним контролем ВОТ. У випадках, коли антиглаукомні препарати неадекватні (приблизно 25–30 %), розглядаються хірургічні методи лікування.