Фактори ризику розвитку оклюзій артерій сітківки після кардіохірургічних втручань при клапанних вадах серця

Abstract

Актуальність. Є повідомлення про розвиток оклюзії центральної артерії сітківки (ОЦАС) після інвазивних серцево-судинних процедур. Хірургічне втручання, операція на відкритому серці та післяопераційна кровотеча підвищували ризик ОЦАС. У кардіохірургії виокремлюють певні фактори ризику для ОЦАС, як-от: гігантоклітинний артеріїт, каротидний стеноз, інсульт, стан гіперкоагуляції, цукровий діабет з офтальмологічними ускладненнями, гострий коронарний синдром, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність, а також куріння. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 380 пацієнтів (760 очей) із клапанною патологією серця після кардіохірургічних втручань. Проводилося дослідження характеру, частоти й особливостей розвитку та клінічного перебігу оклюзій артерій сітківки у цих хворих. Для виявлення факторів ризику розвитку оклюзій артерій сітківки у пацієнтів із клапанними вадами серця після кардіохірургічних операцій була вивчена залежність їх частоти від статі, віку, виду оперативного втручання, типу протеза серцевого клапана й операційного доступу. Результати. Частота артеріальних оклюзій сітківки після проведених кардіохірургічних втручань протягом 1 року спостережень у середньому становила 11,12 % (χ2 = 173,645; p < 0,001). При аналізі типів артеріальних оклюзій зафіксовано розвиток усіх типів оклюзій на 3-тю добу. На 10-ту добу та через 3 місяці спостерігалася тільки оклюзія ЦАС — 0,66 і 0,41 % відповідно. Через 1 рік було діагностовано тільки оклюзію гілки ЦАС — 0,32 %. Частота артеріальних оклюзій вища втричі у пацієнтів з віковим проміжком від 51 до 70 років і вдвічі у пацієнтів віком понад 71 рік порівняно з пацієнтами вікового діапазону 50 років і молодше (p = 0,042); після протезування клапанів частота оклюзій удвічі вища (p = 0,034), ніж після пластики; при використанні механічних імплантів частота оклюзій артерій сітківки збільшується на 62 % (p = 0,010) порівняно з біологічними імплантами; при використанні класичного доступу під час операції частота оклюзій артерій сітківки статистично значуще вища на 35 % порівняно з мінідоступом та в 11 разів порівняно з доступом через стегнову артерію (р < 0,001).