Дослідження впливу ригідності рогівки на показники внутрішньоочного тиску при різних видах тонометрії у пацієнтів з еметропічною та міопічною рефракцією

Abstract

Актуальність. Визначення біомеханічних властивостей рогівки є актуальним науково-прикладним завданням сучасної клінічної офтальмології, оскільки рогівка є маркером змін біомеханічної поведінки ока. Низка досліджень свідчать, що біомеханіка рогівки змінюється у пацієнтів з міопією і залежить від ступеня міопії. Метою нашого дослідження було визначення впливу ригідності рогівки на показники внутрішньоочного тиску при різних видах тонометрії у пацієнтів з еметропією та міопією різного ступеня. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 194 пацієнти (372 ока) з еметропією (60 очей) та міопічною рефракцією різних ступенів (312 очей). Середній вік пацієнтів становив 25 ± 2 року. Серед обстежених було 95 чоловіків (48,97 %) і 99 жінок (51,03 %). Визначення біомеханічних властивостей, коефіцієнта ригідності рогівки (KER) проводили з використанням формули та способу оцінки ригідності рогової оболонки ока (Сергієнко М.М., Шаргородська І.В., 2008). Для кожного ока проводили розрахунок внутрішньоочного тиску з урахуванням коефіцієнта ригідності рогівки — ВОТ(к) та поправочного коефіцієнта з урахуванням коефіцієнта ригідності рогівки — k. Результати. Аналіз результатів свідчив про вплив центральної товщини рогівки (ЦТР) на показники тонометрії при визначенні ВОТ на еметропічних очах методом тонометрії за Маклаковим (r = 0,532, р < 0,05), рикошетної тонометрії (r = 0,334, р < 0,05) і особливо пневмотонометрії (r = 0,611, р < 0,05). Найменший вплив ЦТР на показники тонометрії був визначений при апланаційній тонометрії Гольдмана (r = 0,186, р < 0,05). Результати свідчили про відсутність кореляції між коефіцієнтом ригідності рогівки на еметропічних очах та ЦТР, незалежність цього показника від рівня внутрішньоочного тиску, що підтверджувалося визначенням ВОТ різними методами, та вплив центральної кривизни рогівки (ЦКР) на KER. Було встановлено, що коефіцієнт ригідності рогівки міопічних очей залежав від ЦКР та корелював зі ступенем міопії. Водночас визначено відсутність кореляції KER міопічних очей з центральною товщиною рогівки. Значення ВОТ, отримані з використанням рикошетної тонометрії на міопічних очах, при міопії слабкого та середнього ступеня майже не відрізнялися від апланаційної тонометрії Гольдмана, а при міопії високого ступеня були значно нижчими (t = –2,63, P = 0,005). Висновки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що визначення біомеханічних властивостей рогівки має велике значення для точного вимірювання внутрішньоочного тиску. Більш ефективною методикою є прижиттєве визначення коефіцієнта ригідності рогівки та врахування його як поправки при визначенні розрахункового ВОТ на еметропічних очах та очах з міопією різного ступеня.