Сучасні підходи до діагностики та лікування хвороби сухого ока

Abstract

Актуальність. Збільшення поширення хвороби сухого ока суттєво пов’язане з погіршенням екологічної ситуації, одним із факторів ризику пошкодження слізної плівки є дія на око кондиціонованого повітря, випромінювання з комп’ютерних гаджетів. Метою роботи було дослідити клініко-лабораторні показники у хворих із хворобою сухого ока в процесі лікування різними сльозозамінниками. Матеріали та методи дослідження. У дослідженні брали участь 35 пацієнтів (70 очей). Усі пацієнти були розділені на дві групи. 1-ша група — пацієнти отримували інстиляції 0,3% гіалуронової кислоти, 2-га група — інстиляції препаратом з вмістом 0,24% гіалуронової кислоти. Усім пацієнтам було проведено повний комплекс офтальмологічного обстеження: біомікроскопію, офтальмоскопію. Проводили дослідження сумованої сльозопродукції (тест Ширмера-1), зниження стабільності прерогівкової слізної плівки виявляли за допомогою тесту Норна, для визначення якісного стану слізної плівки застосовували метод інтерферометрії. Аналізували динаміку скарг хворих (відчуття сухості, затуманювання зору, відчуття чужорідного тіла) залежно від схеми лікування. Виконали біомікроскопічне дослідження з візуальною оцінкою переднього відділу очного яблука за допомогою таких параметрів: гіперемія та складки нижнього латерального квадранта кон’юнктиви очного яблука. Дослідження товщини ліпідного шару здійснювали шляхом відеоаналізу ефектів інтерференції кольору преокулярної слізної плівки під час акту кліпання. Результати та висновки. При аналізі даних, отриманих у результаті лікування хворих 1-ї і 2-ї груп, відмічено, що у хворих 1-ї групи певною мірою стабілізувались показники тесту Ширмера-1 і тесту Норна. У хворих 2-ї групи виявлено більш виражений ефект щодо скарг. Застосування інстиляцій препарату з вмістом 0,24% гіалуронової кислоти у хворих із хворобою сухого ока справляє більш виражений ефект порівняно з інстиляціями 0,3% гіалуронової кислоти.