Оцінка впливу моно- та комбінованої антигіпертензивної терапії дигідропіридиновими та недигідропіридиновими антагоністами кальцію на показники офісного артеріального тиску та артеріального тиску при добовому моніторуванні у пацієнтів із м’якою та помірною

Abstract

Вступ. Вибір лікування артеріальної гіпертензії (АГ) базується на попередньому досвіді застосування препаратів у конкретного пацієнта, профілі серцево-судинного ризику, наявності уражень органів-мішеней, серцево-судинних захворювань, захворювань нирок і цукрового діабету. Як правило, в одного пацієнта є кілька факторів ризику, тому лікування АГ слід проводити диференційовано, часто вдаючись до комбінованої терапії. Перевага комбінованої терапії полягає в тому, що одночасне використання двох різних препаратів не тільки більш активно знижує артеріальний тиск (АТ), а й забезпечує вплив на різні патогенетичні механізми гіпертензії. Це дозволяє більш ефективно запобігати ураженню органів-мішеней, а також зменшити кількість побічних ефектів. Мета. Дане дослідження ставило за мету порівняння ефективності різнодозової комбінації лерканідипіну та дилтіазему у пацієнтів із м’якою та помірною АГ щодо впливу на офісний АТ і АТ при добовому моніторуванні. Матеріали та методи. У дослідження були включені 123 пацієнти з м’якою та помірною АГ: середній рівень офісного систолічного (САТ)/діастолічного (ДАТ) АТ — 149,12/91,92 ± 1,42/0,93 мм рт.ст. Середній вік хворих становив 51,83 ± 0,86 року. Всіх пацієнтів було розподілено на групи терапії. Перша група (n = 20) — пацієнтам призначався дилтіазем в дозі 240 мг на добу у два прийоми. Друга група (n = 20) — пацієнтам призначався лерканідипін 20 мг один раз на добу. Третя група (n = 22) — пацієнтам призначалася нефіксована комбінація 20 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу. Четверта група (n = 20) — пацієнтам призначалася нефіксована комбінація 10 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу. П’ята група (n = 21) — пацієнтам призначалася нефіксована комбінація 10 мг лерканідипіну та 120 мг дилтіазему на добу. Шоста група (n = 20) — пацієнтам призначалася нефіксована комбінація 20 мг лерканідипіну та 120 мг дилтіазему на добу. Усім пацієнтам на початку та наприкінці лікування проводили такі дослідження: вимірювання маси тіла та зросту, розрахунок індексу маси тіла. Проводили вимірювання офісного САТ, ДАТ та частоти серцевих скорочень, добове моніторування АТ (ДМАТ), біохімічне дослідження крові, що включало визначення вмісту загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої щільності, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності, індекс атерогенності. Термін лікування становив 1 місяць. Результати. Після аналізу всіх даних було встановлено, що показники офісних САТ і ДАТ значно знизилися у хворих як із м’якою, так і з помірною гіпертензією у всіх групах практично однаково. Через 1 місяць терапії: в групі дилтіазему 240 мг офісний САТ/ДАТ достовірно знизився на 9,94/9,89 мм рт.ст., у групі лерканідипіну 20 мг — на 12,35/8,18 мм рт.ст., у групі комбінації «лерканідипін 20 мг/дилтіазем 240 мг» — на 12,75/8,19 мм рт.ст., у групі комбінації «лерканідипін 10 мг/дилтіазем 240 мг» — на 11,60/8,33 мм рт.ст., у групі комбінації «лерканідипін 10 мг/дилтіазем 120 мг» — на 11,68/9,84 мм рт.ст., у групі комбінації «лерканідипін 20 мг/дилтіазем 120 мг» — на 13,88/9,76 мм рт.ст. Тобто всі вибрані схеми лікування були однаково ефективними щодо зниження офісного АТ. За даними ДМАТ, комбіноване лікування на основі лерканідипіну і дилтіазему було таким же ефективним, як і лікування на основі монотерапії лерканідипіном і дилтіаземом: у групі дилтіазему 240 мг 24САТ/ДАТ достовірно знизився на 11,92/7,22 мм рт.ст., у групі лерканідипіну 20 мг — на 8,65/9,06 мм рт.ст., у групі комбінації «лерканідипін 20 мг/дилтіазем 240 мг» — на 6,10/6,94 мм рт.ст., у групі комбінації «лерканідипін 10 мг/дилтіазем 240 мг» — на 8,96/5,54 мм рт.ст., у групі комбінації «лерканідипін 10 мг/дилтіазем 120 мг» — на 7,21/5,47 мм рт.ст., у групі комбінації «лерканідипін 20 мг/дилтіазем 120 мг» — на 6,81/7,89 мм рт.ст. Тобто всі вибрані схеми лікування були однаково ефективними щодо зниження добового АТ. Досягнення цільових рівнів офісного АТ та АТ при ДМАТ було однаковим у всіх групах лікування. В групі дилтіазему 240 мг як офісний АТ, так і АТ при ДМАТ було досягнуто у 72,23 % пацієнтів. У групі лерканідипіну як офісний АТ, так і АТ при ДМАТ було досягнуто у 76,47 % пацієнтів. У групі комбінації «лерканідипін 20 мг/дилтіазем 240 мг» цільовий офісний АТ досягнуто у 56,25 % пацієнтів, а цільовий АТ при ДМАТ у 62,50 % пацієнтів. У групі комбінації «лерканідипін 10 мг/дилтіазем 240 мг» цільовий офісний АТ досягнуто у 66,67 % пацієнтів, а цільовий АТ при ДМАТ у 73,34 % пацієнтів. У групі комбінації «лерканідипін 10 мг/дилтіазем 120 мг» цільовий офісний АТ досягнуто у 52,63 % пацієнтів, а цільовий АТ при ДМАТ у 78,95 % пацієнтів. У групі комбінації «лерканідипін 20 мг/дилтіазем 120 мг» цільовий офісний АТ досягнуто у 82,35 % пацієнтів, а цільовий АТ при ДМАТ — у 52,94 % пацієнтів. Висновок. Терапія на основі як моно-, так і комбінації лерканідипіну та дилтіазему була ефективною щодо зниження як офісного АТ, так і АТ при добовому моніторуванні. Внаслідок найкращої переносимості лерканідипіну 20 мг на добу та низькодозової комбінації «лерканідипін 10 мг і дилтіазем 120 мг» ці стратегії терапії можна рекомендувати для подальшого лікування пацієнтів з АГ м’якого та помірного ступеня.