Метаболічні фактори, що визначають ефективність гіпоурикемічного лікування подагричного артриту

Abstract

Актуальність. На сьогодні лікування деяких форм артикулярної патології при подагрі залишається недостатньо ефективним, а досягнення нормальних значень показників урикемії на тлі застосування уратнормалізуючих медикаментозних препаратів досить часто відсутнє. Мета дослідження: оцінити ступінь впливу початкових параметрів пуринового метаболізму і молекул середньої маси (МСМ) різних фракцій на ефективність урикодепресивної й урикозуричної терапії подагричного артриту. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 105 хворих на первинну подагру, серед яких було 92 % чоловіків і 8 % жінок віком 26–76 років. Перед початком лікування в сироватці крові вивчали вміст чинників пуринового метаболізму (сечової кислоти (AU), оксипуринолу (ОР), аденіну, гуаніну, ксантину, гіпоксантину, ксантиноксидази, ксантиндезамінази, аденозиндезамінази, 5-нуклеотидази, молібдену, свинцю), а також МСМ різних фракцій (амінопептидної (АФ), пептидної (ПФ), нуклеотидної (НФ), хроматофорної (ХФ)) та інтегрального середньомолекулярного індексу. Використовували спектрофотометр СФ46, біо­аналізатор Olympus-AU640 і атомно-абсорбційний спектрометр з електрографітовим атомізатором SolAAr-Mk2-MOZe. Ефективність лікування оцінювали за 3–5 тижнів. Результати. У 27 % випадків констатовано незначне поліпшення, у 68 % — поліпшення, у 8 % — значне поліпшення. Первинна подагра перебігає з порушеннями метаболізму AU, ОР, пуринових основ, ферментів обміну пуринів і пуринасоційованих мікроелементів, інтегральні зміни яких залежать від форми суглобового синдрому, наявності периферійних і кісткових тофусів, визначають кістково-деструктивні артикулярні ушкодження, при цьому прогнознегативним чинником щодо тяжкості артропатії є високий рівень в крові пуринових основ. При подагрі вірогідно зростають в крові концентрації АФ, ПФ, НФ, ХФ і СМІ, при цьому вміст АФ тісно пов’язаний з тяжкістю перебігу суглобового синдрому, визначає ступінь звуження суглобових щілин і субхондрального склерозу, розвиток остеоузур і змін менісків, а показники МСМ різних фракцій мають кореляційний зв’язок з параметрами пуринового метаболізму. Значне поліпшення й поліпшення в процесі патогенетичної терапії спостерігається у 3/4 від числа хворих, що щільно пов’язане з формою артриту, наявністю тофусов і внутрішньосуглобових тіл Гоффа, а також з типом гіперурикемії, залежить від використання в комплексі лікувальних заходів фебуксостату, статинів і фібратів, визначається початковим станом пуринового обміну, рівнями МСМ фракцій НФ і ХФ. Висновки. Вивчені метаболічні чинники не лише беруть участь в патогенезі подагричного артриту, але й впливають на ефективність уриконормалізуючих препаратів.