Гліциризинова кислота: патофізіологічні аспекти формування фіброзу та ефективність у лікуванні захворювань печінки

Abstract

В оглядовій статті наведені сучасні дані щодо чинників виникнення та розвитку фіброзу печінки. Цей стан обумовлений надмірним накопиченням позаклітинного матриксу, продуцентом якого є здебільшого печінкові зірчасті клітини, які при активації набувають можливості продукувати патологічний колаген І та ІІІ типів. Відкладання фібрилярної тканини та колагену у просторі Діссе призводить до появи базальної мембрани в епітелії синусоїдів, унаслідок чого відбувається їх капіляризація. Портальна гіпертензія поглиблюється виникненням ендотеліальної дисфункції та патологічною продукцією вазоконстрикторів. Подальше прогресування фіброзу печінки є фактором ризику виникнення цирозу та навіть гепатоцелюлярної карциноми. Наведені дані щодо досліджень антифібротичних властивостей гліциризину — препарату рослинного походження. Майже 40-річна історія офіційного вивчення довела його протизапальні, противірусні, антифібротичні властивості. Дія гліциризину відбувається завдяки впливу на імунні клітини, гальмуванню апоптозу гепатоцитів та прискоренню апоптозу патологічно активованих зірчастих клітин. Вибірковою дією на фактори транскрипції можна пояснити протиканцерогенний ефект препарату при тривалому перебігу вірусних гепатитів.