Стан інвалідності внаслідок травм верхньої кінцівки в Україні за 2017 рік

Abstract

Актуальність. Травми верхньої кінцівки мають значну питому вагу у структурі травматизму. Складна анатомічна будова верхньої кінцівки та високі вимоги до координації рухів є однією з причин складності лікування постраждалих. Мета роботи — узагальнення даних з інвалідності внаслідок травм верхньої кінцівки в Україні за 2017 рік. Матеріали та методи. У роботі проведено детальний аналіз показників первинної та накопиченої інвалідності внаслідок травм верхньої кінцівки у 2017 році в Україні за даними щорічних звітів обласних медико-соціальних експертних комісій (МСЕК). Вивчалися показники інвалідності за сегментами верхньої кінцівки та нозологіями. Хворі групи дослідження були розподілені за статтю, віком, окремо виділені наслідки виробничих травм. Також проведений аналіз розподілу пацієнтів на групи інвалідності. Результати. Було виявлено, що в структурі первинної інвалідності наслідки травм верхньої кінцівки становлять 9,6 % від усіх травматичних ушкоджень. Поширеність наслідків травм верхньої кінцівки на 10 тисяч населення — 0,39 для первинної інвалідності та 0,77 — для накопиченої. Переважну більшість у групі становлять чоловіки працездатного віку. Визнані інвалідами без терміну переогляду 17,9 % осіб при первинному огляді та 18,9 % — при повторному, ця категорія інвалідів має необоротні зміни анатомії та функції кінцівки. Виробничі травми стали причиною інвалідизації у 13,7 % при первинному огляді та у 8,9 % — при повторному освідченні на МСЕК. У структурі груп інвалідності домінує ІІІ група. Було виявлено, що найбільша кількість уражень локалізована в ділянці плеча та плечового суглоба, при повторному огляді на МСЕК збільшується питома вага інвалідизуючих наслідків пошкоджень кисті та променево-зап’ясткового суглоба. Інвалідизуючі наслідки переломів кісток становлять 51 % серед травм плеча з плечовим суглобом, 41,3 % — серед травм передпліччя з ліктьових суглобом і 25,3 % — серед травм кисті з променево-зап’ястковим суглобом. Висновки. У структурі первинної інвалідності наслідки травм верхньої кінцівки становлять 9,6 % від усіх травм. У досліджуваній групі переважають особи чоловічої статі працездатного віку, які мають ІІІ групу інвалідності. Кожна п’ята або шоста особа з інвалідизуючими наслідками травм верхньої кінцівки має незворотні зміни анатомії або функції. Від проксимальних відділів кінцівки до дистальних збільшується питома вага наслідків травм м’яких тканин, а питома вага наслідків переломів кісток, навпаки, зменшується.