Дитячі поховання середньосарматського часу у Північному Причорномор’ї

Abstract

Мета статті – дослідити дитячі поховання середньосарматського періоду на території Північного Причорномор’я. Спробувати визначити стать похованих дітей на базі поховального начиння у порівнянні з дорослими індивідами відповідних могильників. Доповнити археологічні матеріали за допомогою етнографічних відомостей. Наукова новизна. У статті проводиться реконструкція життя дітей середньосарматського суспільства на основі археологічних, етнографічних та антропологічних даних. Дослідження дитячих поховань на матеріалах могильників з Північного Причорномор’я досі не проводилось. Висновки. Особливості дитячого соціуму розглядаються в залежності від їх віку та ґендерної приналежності. Немовлята не мали свого індивідуального майна, їх ховали лише у похованнях разом з дорослими жінками. У віці 1-3 років маленьких сарматів переставали годувати материнським молоком. Дітей цього віку сармати сприймали як окремих індивідів і ховали вже в окремих похованнях. Діти вже мають свої особисті речі, зокрема зброю. Однак простежити будь-яку ґендерну спрямованість цих речей, за наявними джерелами, на даний момент не вдалося. Дітей у віці 4-7 років сармати ґендерно вже поділяли. Судячи з піків смертності, саме у цьому віці сарматські діти зазнавали найбільшого ризику. У цій групі вдалося визначити, що більшість померлих дітей були жіночої статі. Також було виявлено свідчення участі дітей у домашній праці. У віці 8-12 років виховання сарматських хлопчиків повністю переходило до рук чоловічого суспільства. Тоді як дівчаток активно навчали веденню домашнього господарства, готуючи до майбутнього заміжжя. У віці від 12 до 16 років сарматські підлітки вступали у доросле життя повноцінними членами як чоловічого, так і жіночого соціуму. Дівчатка із заможних родин, у цьому віці, могли мати посаг, з яким, у разі їхньої смерті, їх і ховали. Фінансування. Дослідження було здійснено завдяки фінансуванню від проєкту Німецького археологічного інституту (Deutschen Archäologischen Institut) «Документування, запис і збереження української археологічної спадщини» («Documenting, Recording and Saving Ukrainian Archaeological Heritage»).