Порівняльна оцінка результатів хірургічного лікування хворих із первинними вентральними грижами, поєднаними з діастазом прямих м’язів живота, за умов метаболічного синдрому

Abstract

Мета роботи: провести ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування хворих на вентральну грижу в поєднанні з діастазом прямих м’язів живота з визначенням основних чинників ризику виникнення ускладнень у пацієнтів із метаболічним синдромом. Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 183 пацієнтів оперованих з приводу первинної вентральної грижі із супутнім метаболічним синдромом впродовж 2018–2022 рр. Прооперовано жінок – 141, чоловіків – 42. Вік хворих коливався від 18 до 84 років (середній вік – 53,4±5,6 року). Тривалість грижоносійства становила від 2 до 34 років. З первинними вентральними грижами прооперовано 45. Решта 138 хворих були прооперовані з первинними вентральними грижами в поєднанні з діастазом прямих м’язів живота. І ступінь діастазу прямих м’язів живота спостерігали у 9 (50,00 %) , ІІ ступінь – у 5 (27,78 %) і ІІІ ступінь у 4 (22,22 %) пацієнтів. Серед первинних вентральних гриж дефекти M1 виявлено у 5, М1-3 – у 31 та М3 – у 9 оперованих. У пацієнтів на первинну вентральну грижу в поєднанні з діастазом прямих м’язів живота діагностовано таку локалізацію та поширення дефектів передньої черевної стінки: M1 – 93, М1-3 – 23, а варіант М1-5 в цій групі у 4 осіб. Серед пацієнтів із первинною вентральною грижею було діагностовано переважання розміру W1-2 -31, а у хворих з первинною вентральною грижею в поєднані з діастазом прямих м’язів живота за розміром дефекту передньої стінки живота відмічено значно більше пацієнтів із великими грижами W3 і > – 71. Оцінку отриманих даних проводили шляхом порівняння ранніх та віддалених ускладнень після проведених різних типів операційних втручань.  Результати досліджень та їх обговорення. Серед загальних ускладнень в ранньому післяопераційному періоді спостерігали тромбоемболію легеневої артерії 1 (0,5 %), абдомінальний компартмент синдром 4 (2,19 %), і як наслідок перенесеного абдомінального компартмен синдрому післяопераційну пневмонію 4 (2,19 %). Найбільша частка рецидивувань відмічено при виконанні власнетканинної герніопластики 11 (31,43 %) та алогерніопластики за типом оnlay 4 (16,0 %), а найменше число рецидивів спостерігали при виконанні лапароскопічної герніопластики 3 (9,68 %) та за методикою E-Milos (0 %). Серед ранових ускладнень переважали сероми, гематоми та нагноєння післяопераційних ран при виконанні власнетканинної герніопластики, оnlay та герніо­пластики в поєднанні з дерматоліпектомією.