Рак щитоподібної залози: підходи та тактика. Чому стало більше?

Abstract

Мета роботи: проаналізувати рівні захворюваності та підвищити ефективність лікування хворих на рак щитоподібної залози шляхом удосконалення його діагностики та хірургічної тактики, покращити профілактику післяопераційних ускладнень. Матеріали і методи. Використовували традиційні та спеціальні методи дослідження: анамнез, особливості попереднього лікування, огляд та фізикальне обстеження пацієнтів, УЗД щитоподібної залози, тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія з цитологічним дослідженням пунктату, визначення вмісту гормонів тиреоїдного профілю в сироватці крові (ТТГ, Т4 вільний, тиреоглобулін (ТГ), кальцитонін (КТ)); гістологічне дослідження операційного матеріалу (експрес- та патогістологічного заключного). Результати досліджень та їх обговорення. В статті висвітлені дані про рівні захворюваності на рак щитоподібної залози серед населення України, обговорюються сучасні підходи до поліпшення діагностики та лікування таких хворих, представлені дані про лікування таких хворих в Київському міському клінічному ендокринологічному центрі. Традиційно діагностика раку щитоподібної залози базується на результатах комплексної оцінки даних клінічного обстеження, ультразвукового дослідження, цитологічного дослідження біоптатів, отриманих при тонкоголковій аспіраційній пункційній біопсії. За останні роки у пролікованих в клініці спостерігається тенденція до збільшення випадків захворюваності на рак щитоподібної залози. Це пов’язано із вдосконаленням методів діагностики (новітніх УЗ апаратів та високочастотних датчиків), збільшенням кількості обстежень з метою превенції та комплаєнсу із лікарями загальної практики. УЗД щитоподібної залози та тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія з цитологічним аналізом біоптатів є необхідними і обов’язковими методами дослідження при вогнищевих утвореннях щитоподібної залози як найточніших методів діагностики на доопераційному етапі обстеження.