Ефективність лікувальної тактики в пацієнтів із післяопераційним перитонітом

Abstract

Мета роботи: покращити результати лікування пацієнтів із післяопераційним перитонітом шляхом застосування ефективної хірургічної тактики з пріоритетним застосуванням міні-інвазивних технологій. Матеріали і методи. У клініці проліковано 198 пацієнтів на післяопераційний перитоніт, які знаходились на лікуванні у відділенні хірургії комунального неприбуткового підприємства Івано-Франківської обласної ради “Обласна клінічна лікарня” у період від 2016 до 2021 р. Результати досліджень та їх обговорення. Метод та обсяг операційного втручання у пацієнтів на післяопераційний перитоніт встановлювали індивідуально на підставі результатів об’єктивного обстеження, клінічних і лабораторних даних та оцінки результатів застосованих інструментальних методів дослідження. Перевагу віддавали міні-інвазивним технологіям. Міні-інвазивні повторні операційні втручання були виконані у 114 (57,6 %) пацієнтів на післяопераційний перитоніт. Із 114 пацієнтів, яким були виконані міні-інвазивні операційні втручання, у 55 (48,2 %) була застосована лапароскопічна санація і дренування абсцесу очеревинної порожнини. При цьому серед 34 (30,9 %) пацієнтів на післяопераційний перитоніт при міжпетельних абсцесах у 19 (55,9 %) хворих проведено лапароскопічну санацію та дренування гнійника. У 8 (23,5 %) пацієнтів операційне втручання розпочинали з лапароскопії, проте із-за неможливісті повноцінного доступу до абсцесу виконали конверсію в лапаротомію. У 11 (27,9 %) пацієнтів на при міжпетельних абсцесах виконали релапаротомію, санацію і дренування черевної порожнини. Померло 45 з 244 хворих на післяопераційний перитоніт з абдомінальним сепсисом, післяопераційна летальність  склала 18,4 %. Застосування хірургічного лікування в пацієнтів із післяопераційним перитонітом із пріоритетним застосуванням міні-інвазивних технологій із застосуванням лапароскопії та черезшкірного дренування гнійників стилет-катетером дозволило збільшити число міні-інвазивних втручань над відкритими у 4,2 раза, знизити відсоток релапаротомій на 32,3 % та зменшити післяопераційну летальність з 31,6 % до 18,4 %.