АСПЕКТИ КЛІНІЧНОЇ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ТЯЖКИМ ПЕРЕБІГОМ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ ТА ОЖИРІННЯМ

Abstract

Мета роботи: вивчити та визначити тактику лікування в пацієнтів із тяжким перебігом гострого панкреатиту та ожирінням. Матеріали і методи. Для досягнення мети пацієнтів із тяжким гострим панкреатитом та ожирінням (середній показник ІМТ становив 37,48±2,19 кг/м2) було рандомізовано на дві групи. У 1-й групі (n=18) впродовж перших 5 днів застосовували ресусцитацію Рінгер-лактатом, на 10-ту добу виконували діагностичну тонкоголкову пункцію під контролем УЗД з метою контролю флори. Первинним етапом оперативного втручання було дренування під контролем УЗД. Вторинним етапом оперативного втручання, в разі необхідності – лапароскопічна ретроперитонеальна некректомія (ретроперитонеальний відеоасистований дебридмент – VARD). Відкрите оперативне втручання виконували при розвитку абдомінального компартмент-синдрому. У 2-й групі – контрольній (n=18), як і в групі дослідження, первинним етапом було дренування під контролем УЗД. Вторинним етапом було оперативне втручання в об’ємі традиційної серединної лапаротомії із формуванням лапаростоми. Результати. Наявність двох незалежних вибірок дає змогу здійснити оцінку ефективності результатів лікування. Виявлено статистично значущу різницю рівня прокальцитоніну у порівнюваних групах на 10-ту добу (1,83 порівняно із 3,32 нг/мг; р=0,001; α=0,05), на 15-ту добу (1,15 порівняно із 1,83 нг/мг; р=0,001; α=0,05) та на 45-ту добу (0,35 порівняно із 0,55 нг/мг; р=0,001; α=0,05). Дані показники підтверджують ефект ескалаційного методу лікування шляхом зниження ризику рівня інфікування. Тривалість перебування у стаціонарі корелює із наявністю післяопераційних ускладнень. У дослідній групі тривалість перебування в стаціонарі становила 49,7±4,2 ліжко-дня, натомість у групі порівняння – 56,67±5,84 ліжко-дня (р=0,01; α=0,05). Збільшення тривалості перебування у стаціонарі пов’язане із післяопераційними ускладненнями класу Clavien – Dindo ІІІ b та IV a. Ускладнення IV a класу передбачає перебування пацієнтів у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Серед пацієнтів групи дослідження тривалість перебування у ВРІТ становила 8,3±2,6 ліжко-дня, на відміну від групи порівняння, де показник склав 11,3±3,2 ліжко-дня (р=0,01; α=0,05). Про ефективність раннього застосування Рінгеру-лактату у пацієнтів із тяжким перебігом гострого панкреатиту та ожирінням свідчить статистично значуща різниця рівня СРБ у порівнюваних групах на 10-ту добу (р=0,035; α=0,05). Застосування у групі дослідження VARD як вторинного етапу оперативного втручання є менш травматичним, але водночас дієвим методом (р=0,001; α=0,05), що зменшує загальну кількість ускладнень (χ²=4,012; р=0,046). Оцінка “до” – “після” виявила ефективність лікування методикою дослідної групи (χ²=5,4; р=0,021).